Читаем Падіння дому Ашерів полностью

«Останній вальс Вебера» — твір німецького композитора Карла Ґотліба Рейзігера (1798-1859) з циклу «Блискучі танці».


Фюзелі (Фюсслі) Йоганн Генріх (1741-1825) — швейцарський художник-романтик, жив і працював в Англії.


... тому що ідею цю висловлювали й інші люди... — Уотсон, доктор Персіваль, Спалланцані, а особливо єпископ Ландафський (прим. автора). Уотсон Річард (1737-1816) — англійський хімік, він же єпископ Ландафський. З його праці «Нариси з хімії» По дізнався й про інших дослідників: Парсіваль Томас (1740-1804) — англійський лікар, однією з його праць була стаття про чутливість рослин; Спалланцані Ладзаро (1729-1799) — італійський учений і мандрівник, автор «Дисертації про природу тварин і рослин», у якій також потверджував наявність чутливості в рослин.


Ґрессе Жан Батіст Луї (1709-1777) — французький поет-сатирик. У вірші «Вервер» він вельми грайливо розповідає про пригоди папуги, вихованого в жіночому монастирі, в «Монастирі» пише про самотнє життя поета.


Голберг Людвіг (1684-1754) — датський письменник, стояв біля витоків нової літератури Данії. «Підземні мандри Клімма» — його сатирично-соціальний роман-утопія.


... порадники з хіромантії Роберта Флада, Жана д'Ендажіне й Делашамбра. — Флад Роберт (1574-1637) — англійський лікар, автор трактатів з алхімії та хіромантії. Д'Ендажіне Жан (XVI ст. ) — автор книг з хіромантії. Делашамбр Марен Кюро (1594-1669) — автор посібника з хіромантії.


Тік Людвіґ (1773-1853) — німецький письменник-романтик.


Еймерік Жіроннський (1320-1399) — іспанський інквізитор, автор «Посібника з інквізиції».


Мела Помпоній (І ст.) — римський географ, автор напівфантастичних описів Африки та її мешканців.


«Vigiliae Mortuorum Secundum Chorum Ecclesiae Maguntinae» — «Застороги смертним прихильникам Маґунтинської церкви» (латин. ).


«Шалена печаль» сера Ланселота Кеннінґа — найімовірніше, вигаданий По автор і його твір.



Перейти на страницу:

Похожие книги

Раковый корпус
Раковый корпус

В третьем томе 30-томного Собрания сочинений печатается повесть «Раковый корпус». Сосланный «навечно» в казахский аул после отбытия 8-летнего заключения, больной раком Солженицын получает разрешение пройти курс лечения в онкологическом диспансере Ташкента. Там, летом 1954 года, и задумана повесть. Замысел лежал без движения почти 10 лет. Начав писать в 1963 году, автор вплотную работал над повестью с осени 1965 до осени 1967 года. Попытки «Нового мира» Твардовского напечатать «Раковый корпус» были твердо пресечены властями, но текст распространился в Самиздате и в 1968 году был опубликован по-русски за границей. Переведен практически на все европейские языки и на ряд азиатских. На родине впервые напечатан в 1990.В основе повести – личный опыт и наблюдения автора. Больные «ракового корпуса» – люди со всех концов огромной страны, изо всех социальных слоев. Читатель становится свидетелем борения с болезнью, попыток осмысления жизни и смерти; с волнением следит за робкой сменой общественной обстановки после смерти Сталина, когда страна будто начала обретать сознание после страшной болезни. В героях повести, населяющих одну больничную палату, воплощены боль и надежды России.

Александр Исаевич Солженицын

Проза / Классическая проза / Классическая проза ХX века