Поезiї

                   Там, де місяць поняв срібним сяйвом пишноту долин
                   І знялось із садів-вертоградів пахуче дихання,
                   Що здурманює кров чарівною красою хвилин, -
                   Там спалала жага і злилося з захватом кохання...

                   Чи ти знаєш той край, де голубиться збещений Ніл
                   До розпалених скель і шепоче про любощі п'яне?
                   Де шаріє смоква і дим в'ється з нагірних кадил,
                   Та в блакиті яркій, під промінням леліє і тане?

                   О, розкоші там скрізь... Але ти над усі чарівна:
                   Срібношатий Ліван, - а біліш твоє чоло Лівану;
                   Жаркий колір троянд, вабить всіх та краса запашна,
                   Але вуст твоїх пал запашніший троянд Дагестану.

                   Ой там зорі ясні і пиша між яскравих блідий,
                   Але очі твої за ті зорі яскраві ясніші;
                   У пустелі палкій тішать душу джерела води,
                   Але перса твої солодощів і втіхи повніші.

                   Огрядна і струнка мліє пальма на злоті піску,
                   Але їй не дістать до приваб твого дивного стану;
                   Лотос повен таїн між латаття в прозорім ставку,
                   А в твоїх таїнах більше ваб, і жаги, і дурману!

                   Ти - богиня краси, ще якої не бачив Едем,
                   У обіймах твоїх і зростають, і гинуть пориви...
                   Будь моєю "ханим" і прилинь в мій баєчний гарем -
                   Нап'ємося ми чар і замрем у розкошах щасливі!..

                   1900