Елiзабет напiвбожевiльно дивилася на труп Генрi, потiм перевела погляд на посивiлого i змарнiлого Гаррi. Гаррi вiдкрив очi, побачив Елiзабет. Якийсь спогад майнув в його безглуздому поглядi. Вiн засмiявся, звiвся на лiктi, поманив Елiзабет до себе i простягнув їй великий камiнь - весь в гiгантських самоцвiтах...
- Якщо зустрiнеш Елi - оддай їй! Це я для неї подарунок вiд Юпiтера привiз! Знаєш Юпiтера - бог був такий!.. Я був у нього в гостях!..
Потiм вiн засмiявся диким смiхом i впав на посилки...
Елiзабет обернулася до засмученого начальника.
- Що трапилося? - крiзь сльози запитала вона.
- Потiм дiзнаєтесь, - вiдповiв начальник. - Вiн психiчно хворий...
- I вилiкувати його зможете, очевидно, тiльки ви, - додав ракетний лiкар, що стояв поряд.
Елiзабет, заридавши, впала на непритомне тiло Гаррi...