Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

З розмови полк. Капустянського з осавулом Грицевим 22.VІІІ.1919 р.

Отаман Юнаків вважає наступ большевиків на Бірзульському напрямку дуже небезпечним і загрожуючим Жмеринському вузлові. Необхідно, щоб Наддніпрянська армія вжила всіх заходів і напружила всі зусилля, щоб здержати ворожий наступ. По думці от. Юнакова, треба, щоб Волинська група перевозилася лише в напрямку на Христинівку й зараз же вивантажувалася, щоб можна було ударити в праве вороже крило. От. Юнаків вважає також аа необхідне, щоб Київська група не залишалася в Христинівці, а також перейшла в наступ у фланг ворогові. Взагалі, всі сили Наддніпрянської армії муситься направити на боротьбу з Бірзульською групою ворога. Ситуація галицьких частин така, що перекинути зараз же значні сили, не порушуючи корпусової організації, неможливо. Вирішено, покищо, перекинути бригаду УСС із Кам'янця до Жмеринки. Одначе, абсолютний брак колійового табору не дав змоги зробити це швидко. Нарешті, от. Юнаків просить дати відповідь:

1. Які наміри має Наддніпрянське Командування відносно Волинської й Київської груп.

2. В якому зараз стані Волинська й Київська групи й 9-та Залізнична дивізія і в якому районі вони зараз скупчилися.

Відповідь полк. Капустянського: «Прошу доповісти отаману Юнакову:

1. Штаб Наддніпрянської армії цілком розуміє й розумів ще до початку большевицького наступу значення Вапнярки й Жмеринки і просив залишити в Жмеринці дві галицькі бригади, бо без СС і Запорожців Наддніпрянські частини дуже слабі.

2. Всі сили нашої армії скупчуються для нанесення удару Вапнярській групі ворога. Але, на жаль, скупчування дуже гальмується через відсутність ешелонів і належного руху на залізницях. – Плян Штабу такий: група полк. Удовиченко (3 дивізія, 11-та Галицька бригада й 9-та дивізія), – їм поставлено завдання активно прикривати Вапнярку. До полк. Удовиченка в район Тульчина вже прибули з Могилева його запасні частини. 25.VІІІ ввечорі туди ж зосередиться Північна дивізія, вивантажившися на ст. Журавлівка. Походним порядком із Станіславчика скупчуємо в район Тульчина й 2-гу дивізію. Сюди ж, ми гадаємо, 27.VІІІ встигне скупчитися й решта Волинської групи. Цими трьома дивізіями Волинська група поведе наступ і ударить на праве крило й тил ворога. Перевозити ж на Христинівку Волинську групу небезпечно, бо бої точаться на південний схід від Вапнярки верст за 16.

Між іншим, перевезення йде дуже мляво: за два тижні з Війтівців-Чорний-Острів перевезено в район Жмеринки всього 5 ешелонів, а треба 16-17. Київська група має дотик з Денікінцями. Їй наказано одну дивізію з Яроватки рересунути на Умань і стати у вихідне становище для можливого маневру на південь, на залізницю Рудня-Гайворон-Голованівськ. Зараз відтягати 12-ту дивізію з Тального на південь неможливо з політичних умов (ще не з'ясовано взаємовідносин з Добрармією). Таким чином, усі свої сили ми скупчуємо для удару, не залишаючи навіть резерви в Жмеринці. Затримка лише за належним рухом залізниць; брак вагонів не дає змоги подати ешелони для УСС. Тому було б добре витягти частину ешелонів з Галицької армії».

Полковникові Капустянському персонально здається, що становище на Вапнярському напрямку досить серйозне; але незагрозливе, бо відпорна сила наших частин значна, а ворог мусить підупасти духом – наслідок поразки большевиків на Україні. Навіть тимчасове захоплення ними Вапнярки, якби не витримав Удовиченко до скупчення резерв, не загрожує Жмеринці, бо ми контрнаступом відкинемо ворога на південь, тільки нам потрібні набої і набої. Безумовно, скупчення ШГО бригади УСС дуже бажане, бо дасть твердість нашому становищу. Взагалі, проти Удовиченка зараз сил більше, ніж на Київському напрямку, але сподіваємося дати собі з ними раду.