Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Всякого роду припасу для армії, амунiцiї, обмундировання та особливо вогнеприпасу майже не залишалось.

Силу військового майна нами залишено на території України зза неможливости в свій час його евакувати. Воно або попало до рук большевиків або пограбовано місцевим населенням і розікрадено деякими недобросумлінними агентами нашої влади.

Особливо поживилися залізничники.

Всеж міліардове військове майно, яке з великими труднощами вдалося взяти на нашу базу Броди-Тернопіль-Волочиськ захоплено польським військом. Йому дісталися в Красному авіяційна база, в Бродах – найкраща в Росії рухома майстерня і радіосклепи та величезна кількість іншого припасу. Найбільшою ж утратою для Української армії було залишення нами склепів з огнеприпасом та зброєю.

До цього ж і Румунія, як уже зазначено, легально відібрала від нас дорогоцінне військове майно.

Українська Наддніпрянська Армія не мала бази і не передбачалося поповнення наших запасів притоком їх зза кордону. В розпорядимости інтендантства армії було 110 тисяч російського взірця патронів, до 3-4 тисяч гарматних набоїв. Як що брати це на европейський масштаб, то це – нічогісько.

Невелика кількість огнеприпасу ще лишилася безпосередньо при війську.

В частинах відчувалася велика недостача лікарського персоналу і майже повна відсутність різного роду медикаментів.

Ось з якими засобами йшла героїчна Українська армія визволяти свій рідний край.

Про організацію Української Галицької Армії буде сказано далі.

Розділ VI організація большевицьких сил на Правобережжі

ХІІ та XIV большевицькі армії.

Большевицькі сили на Правобережжі складалися з двох армій: ХІІ армія, що оперувала в Київській, Волинській губерніях (Штаб у м. Києві), та XIV армія, що оперувала на побережжі Чорного моря і в губерніях Херсонській та по части Катеринославській (Штаб у м. Одесі).

У совєтській українській армії як частини сформовані на Україні, так і такі, що прибули з центральної Росії. Організація одних і других була не однакова. Під час формування частин на Україні большевикам доводилося сильно рахуватися з характером українського населення, дуже активного до партизанської війни та операцій поодинокими загонами на чолі зі своїми отаманами.

Спершопочатку совєтські українські дивізії складалися з 4-ох полків (дві піших бригади), полк – з 3-ох батальонів, батальон – з 3-ох рот (в полку згідно зі штатом 1200 багнетів), скорострілів на полк було до 40.

Артилєрія – головним чином полкова, 48 лн., 6 дм. Гаубіці – лише при дивізіях.

Кіннота. При пішій бригаді був кінний дивізіон, при пішому полку – кінна розвідча півсотня (33 шабель). Крім дивізій було багато поодиноких загонів різної величини і призначення, бо хутко влити всі численні загони, що бродили по Україні, в організовані одиниці було важко навіть для централістів-большевиків.

Усе це військо формувалося і поповнювалося на Україні. Частини, що прибули з Совітської Росії, мали загальну російську організацію. Для боротьби з місцевою людністю большевики широко послуговувались інтернаціональними загонами з мадяр, китайців, німців та інших. Усі большевицькі черезвичайки охоронялися також інтернаціональними загонами або комуністичними відділами.

Переформування.

На той час большевики, оголосивши Україну частиною Совєтської Росії, переформовували українську армію в загально совітську організацію.

Ця органцізація була такою:

Вища тактична одиниця це – сильна дивізія. Вона складається з 3-ох бригад по три піших полки в кожній. При кожній бригаді гарматний дивізіон.

Тяжка польова гармата – в розпорядимості начальника дивізії.

Звернено особливу увагу на збільшення кінноти як при дивізіях, так і для виконання стратегічних завдань (кінні дивізії і бригади).

Дисципліна, особливо в українських совєтських частинах заслаба. Догляд за порядком покладено на комісарів. В їх же руках вся дисциплінарна і карна влада. Бойові розпорядження виконується під страхом розстрілу; розстрілу вживалося в самих широких розмірах. Стройові начальники видавали розпорядження лише що до оперативної части. Свідомих большевиків мало. Мобілізовані старшини не співчували большевикам. Запасові козаки билися без охоти та намагалися пограбувати й розійтися по домівках.

Командний склад вищий – добрий, нижчий – слабенький.

Большевицькі частини, що оперували безпосередньо проти Української Армії.

Одною з найдужчих українських большевицьких частин була Таращанська дивізія. Переформування її в три бригади закінчилося (Богунська, Таращанська та Волинська). Декілька полків Таращанської дивізії з кінними частинами та поодинокими загонами головним чином, і дотискували Наддніпрянську Армію в напрямку Кременець-Тернопіль.

На Збручі стояли бригади Бесарабської дивізії, збірна бригада в районі Волочиська. Резерви в районі Проскурів-Шепетівка-Жмеринка. В районі Проскурова – інтернаціональна бригада.

Большевицьке командування мало ще до того змогу перекидати свої резерви з інших фронтів і центра. Ця обставина давала велику перевагу большевикам перед Українською Армією.