Послание друзьям

Тиха осінь, тепла осінь,
Мила, гарна та не зовсім,
Бо завмерла у стрибку
У холодному кутку.
Поки бавимося листям,
Що покрило жовтим місто,
Сиве силу набирає,
Поки що, за небокраєм.
А в далекому краю
Гарно, любо, як в раю.
Так весною тут буває,
Що казати, кожен знає.
Щось не хочеться туди.
Хай все буде як завжди:
Хай дощами нас польє
Та й снігами замете.
Бо ж це рідне, це своє,
Своє любить, може й бьє.
«Добре там, де нас нема», —
Люди кажуть недарма.

Гімн Придніпров’ю

Високі схили над Дніпром широким,
А далі степ, за обрієм курган…
Могутні скіфи пилом синьооким
Розсіялись давно, мов ранішній туман.

Та зріс народ, веселий та завзятий:
Рибалки, чабани, мисливці, козаки,
Пройшовся плуг, та забіліли хати,
Де боронились Святославові полки.

Мій рідний край, ти бачив тут неволю —
Був Чорний шлях, пани, навали ворогів.
Народ твій все здолав,
                         здобув він кращу долю,
Живи в віках, зростай близь
                    двох дніпровських берегів!

Радів він Хмелю, пережив Руїну,
Співця російського він щиро привітав,
Як матір він любив, плекав свою країну,
Тарасу рідним, незабутнім став.

В буремні роки, роки лихоліття
Він сіяв, будував, а треба, так стріляв.
І рідний край на протязі століття
Вставав із попелу і знову розквітав.

Мій рідний край. Ти бачив тут неволю —
Був Чорний шлях, пани, навали ворогів.
Народ твій все здолав, здобув
                                   він кращу долю,
Живи в віках, зростай близь
                     двох дніпровських берегів!

Хай буде родина, хай буде дитина,
Лихая година хай нас обмина.
Живи, Придніпров’я, я, проста людина
За тебе радію і я не одна!

Хай вдосталь нам буде і сталі, і жита,
Хай будуть відкритими наші вуста!
Від серця до серця хай чиста й свята
Співається пісня і в небо зліта…

Cкрипаль

Надвечірнє сонце сяє,
Вітер хмарки не ганяє,
На дорозі пил сідає,
Край села музика грає.
Скрипка плаче, серце крає,
Молодий скрипаль співає.

Ой, не весело ж малому,
Наречена зникла з дому.
Сивий, хитрий та багатий
Молоду зманив із хати,
Не до рідної оселі, —
На курорти і в готелі.

І не скажеш, що дурненька,
Але дуже ж молоденька.
Мати з татом не пускали,
Умовляли, зачиняли…
Не вблагнули, відступили,
Прокляли й легли в могили.

Ті, так й їздили б далеко,
Але втрутився лелека.
Хай було б це у родину,
Ні, старий її покинув
І «налагодив» життя,
Що нема їй вороття.

Тиша входить за паркани,
Ніч спадає, гоїть рани.
Сонце виллється на ганок,
Прифарбується світанок,
Вірю, скаже скрипалю
Знову хтось: «Тебе люблю!»

І не зрадить, боронь Боже!
Хай їм доля допоможе!
А скрипаль наш у гаю
Заспіває, як в раю.
І повіримо ми знов,
Є кохання! Є любов!

Наше кино