Теза із рішення:
«…підпункт пункту 3 статті 6 гарантує обвинуваченому «адекватний час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту», а отже, ця гарантія означає, що підготовка захисту по суті головних обвинувачень може включати проведення з його боку всіх «необхідних заходів». Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист належним чином і без перешкод можливості викласти суду, який розглядає справу, всі необхідні аргументи захисту і таким чином вплинути на результат провадження…. Крім того, до засобів, необхідних кожному, хто обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, належить можливість ознайомитися — для цілей підготовки свого захисту — з результатами розслідувань, які проводилися протягом усього провадження у справі …»Максименко проти України, № 39488/07, 20 грудня 2011 року
Фактичні обставини справи:
В березні 2006 року заявник, який відбував на той час в колонії покарання у вигляді позбавлення волі за вчинення декількох умисних вбивств, зізнався ще в одному вбивстві. Заявникові був призначений державою безоплатний адвокат, який представляв його на досудовому слідстві та в суді першої інстанції. 7 листопада 2006 року Апеляційний суд Київської області виніс обвинувальний вирок, призначивши заявникові покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Заявник подав касаційну скаргу, з-поміж іншого, вказавши, що у нього немає коштів на правову допомогу. 22 лютого 2007 року Верховний Суд України без участі захисника заявника залишив вирок без змін.Суд встановив,
що заявникові було несправедливо відмовлено в наданні безоплатної правової допомоги у Верховному Суді України, обмеження права заявника на захист відбулося в результаті відсутності якої—небудь процедури призначення безоплатного адвоката на тій стадії судового розгляду, коли безоплатне юридичне представництво уже не вважається обов’язковим за Кримінально — процесуальним кодексом України.Представник заявника в Суді:
адвокат Михайло Тарахкало.Суд визнав
порушення статті 6 § 3 (с) Конвенції.Норми національного законодавства, що пов’язані із рішенням:
стаття 115 Кримінального кодексу України, статті 45, 383, 398 Кримінально — процесуального кодексу України 1960 року.Основні тези:
«Серйозність ситуації в цьому випадку очевидна… згідно з практикою Суду інтереси правосуддя в принципі вимагають забезпечення
представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення свободи; заявникові, в якості максимально можливого покарання, могло бути призначене довічне позбавлення волі… Тому немає сумніву, що він потребував правової допомоги …» (§ 28)
Посилання:
Текст рішення ЄСПЛ (англ.) — http://hudoc.echr.coe.int/eng? i=001–108239
Переклад рішення ЄСПЛ (рос.) — http://precedent.in.ua/index.php? id=1325086611
Рішення національних судів із вдалим застосуванням рішення ЄСПЛ:
1) рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 червня 2013 року, справа № 5–2318 км 13, судді: Григор'єва І.В., Британчук В. В. та Єленіна Ж. М.; рішення від 30 травня 2013 року, справа № 5–2443 км 13, судді: Пойда М. Ф., Квасневська Н. Д. та Кульбаба В. М.; рішення від 13 червня 2013 року, справа 5–1679 км 13, судді: Пойда М. Ф., Квасневська Н. Д. та Швець В. А.; рішення від 10 грудня 2013 року, справа № 5–4165 км 13, судді: Григор'єва І.В., Єленіна Ж. М. та Фурика Ю. П.; рішення від 21 січня 2014 року, справа № 5–4920 км 13, судді: Британчук В. В., Єленіна Ж. М. та Щепоткіна В. В..
Посилання:
(1) (2) (3) (4) (5)Теза із рішень:
«.Як визначив Європейський суд з прав людини… гарантії забезпечення права на захист не припиняють своєї дії після закінчення провадження у суді першої інстанції. Забезпечення обвинуваченому у вчиненні злочину юридичної допомоги є однією з гарантій, що здійснюється й у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Згідно з практикою Суду інтереси правосуддя в принципі вимагають забезпечення представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення свободи…»