Зарічний районний суд міста Сум 16 вересня 2014 року виніс виправдувальний вирок щодо Особи 5
[4]за недоведеністю його участі у кримінальних правопорушеннях, що були пред’явлені обвинуваченням: розбійний напад з проникненням у житло із застосуванням насильства з корисливих мотивів, небезпечного для життя і здоров’я потерпілих Особи 6 та Особи 7. Це кримінальне провадження було розглянуто в особливому порядку судом присяжних, який дійшов висновку, що досудове розслідування було проведене упереджено, з порушенням принципів законності та презумпції невинуватості, а докази, на яких ґрунтувалося обвинувачення були неналежними та недопустимими. Не погодившись із виправдувальним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу, яка була залишена 4 лютого 2014 року без задоволення Апеляційним судом Сумської області. Прокурор подав касаційну скаргу. Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрив касаційне провадження та встановив, що обвинуваченому не був наданий захисник з моменту його затримання, хоча йому повинні були обов’язково негайно надати адвоката, так як санкція за інкримінований йому злочин містила довічне позбавлення волі; перший допит було проведено без присутності захисника; зізнавальні покази у вигляді «явки з повинною», отримані під час цього допиту, були покладенні в основу обвинувачення; стиль написання «явки з повинною» не відповідав інтелектуальним здібностям обвинуваченого, що ставило під сумнів їх складення саме обвинуваченим, а вказує за написання під диктовку працівника правоохоронного органу; після отримання зізнавальних показів слідчий порадив обвинуваченому адвоката і призначив його захисником; адвокат не подав жодного клопотання чи заяви в ході досудового та судового розгляду, що свідчить про формальність його участі в цьому провадженні; заявник заявляв неодноразово про застосування працівниками міліції до нього психологічного та фізичного впливу для отримання зізнання, вказуючи, що більшість тексту зізнання йому надиктовували, а решту він придумував сам; судово — медична експертиза виявила у обвинуваченого ряд тілесних ушкоджень; перші зізнавальні показання обвинуваченого не відповідали фактичним обставинам справи; у обвинуваченого було перевірене судом алібі на момент вчинення кримінальних правопорушень, в яких його обвинувачували тощо. Касаційний суд підтримав позиції судів першої та апеляційної інстанції, вказавши також що вони відповідають мотивуванням Європейського суду з прав людини у рішеннях «Гриненко проти України» та «Замфереско проти України». Виправдувальний вирок вступив в законну силу.