Про військове мистецтво

Із союзниками обложені зносяться по-різному: щоб не посилати усних повідомлень, пишуть умовленими цифрами і переправляють листи найрізноманітнішими способами — їх ховають у піхвах меча, запікають в хлібному тісті, приховують в найпотаємніших частинах тіла, закладають в нашийник собаки, який супроводжує гінця. Дехто писав звичайний лист, а між рядками вписував все потрібне іншою рідиною, що дозволяло виявити літери при змочуванні чи нагріванні паперу. Цей спосіб особливо розвинувся в наш час і застосовується дуже хитро. Якщо хто-небудь хотів таємно написати друзям, які знаходяться у фортеці, і не бажав нікому довіряти листа, він прибивав до церковних дверей оголошення про відлучення в звичайній формі, яка містила між рядків повідомлення, написане, як я вам уже говорив, а ті, кому лист був призначений, упізнавали папір за умовним знаком, знімали оголошення і на дозвіллі його читали. Це дуже тонкий і безпечний спосіб, оскільки посланий з таким листом може зовсім не підозрювати про його зміст.

Можна винайти для повідомлень ще безліч найрізноманітніших засобів. Все ж треба мати на увазі, що легше писати обложеним ззовні, ніж доставляти відомості з обложеної фортеці, бо такі листи можуть переносити тільки удавані перебіжчики, а це — спосіб ненадійний і небезпечний, якщо тільки ворог хоч трохи обережний. Навпаки, той, хто хоче повідомити що-небудь у фортецю, може під різними приводами послати у ворожий табір гінця, який вже завжди знайде можливість туди пробратися.

Звернемося, однак, до іншого предмету, саме — до сучасної облоги і оборони. Припустимо, що ви обложені у фортеці, не обнесеній ровами зсередини, як я вам вже пояснював. Якщо ви хочете перешкодити супротивникові увірватися в пролом, пробитий гарматним обстрілом (сам пролом закрити неможливо), ви повинні ще під вогнем викопати за стіною рів шириною щонайменше в 30 ліктів і викидати всю вийняту землю в бік міста, щоб утворити таким чином вал і збільшити глибину рову. Роботи ці необхідно вести якомога швидше, щоб до того часу, коли стіна почне валитися, глибина рову сягала щонайменше п’яти або шести ліктів. Рів повинен з обох кінців замикатися казематом. Якщо ж стіна протримається так довго, що ти встигнеш викопати рів і облаштувати каземати, то частина фортеці, яку обстрілюють, буде сильнішою за всі інші, бо насипаний вал замінить внутрішні рови, про які ми вже говорили.

Якщо ж стіна слабка і у тебе не вистачить часу на ці роботи, то треба проявити всю свою мужність і відбити напад усіма силами і засобами.

Цей спосіб споруди валу був застосований пізанцями при облозі їх вашими військами, і він вдався завдяки моці стін, які затримали напад, і глинистому ґрунту, надзвичайно зручному для устрою валів і перешкод. Якби не ці переваги, пізанці, безсумнівно, зазнали б поразки. Тому завжди краще зробити всі ці роботи заздалегідь і викопати внутрішній рів по всьому колу міста, бо, коли вал споруджено, можна очікувати ворога у повному спокої. Стародавні часто брали міста підкопами, причому діяли двояко: вони або вели підземний хід і проникали через нього в місто, як це було при взятті Вей, або підривали стіни, щоб у потрібну хвилину їх обрушити. Другий спосіб дуже уживаний в наш час, і завдяки йому з’ясувалося, що фортеці, побудовані на висотах, слабкіші за інші; їх легше підрити, а якщо покласти в підкоп порох, який миттєво запалюється, то не тільки стіни злетять у повітря, але розкриються гори і всі укріплення розсиплються на частини.

Проти цього можна боротися облаштуванням фортеці на рівнині і спорудженням настільки глибокого окружного рову, щоб ворог при всякій спробі прорити його далі натрапляв на підземні води, які одні тільки й небезпечні для цих підкопів. Якщо все ж доводиться боронити фортецю, розташовану на висоті, то єдиний засіб — це вирити в місті безліч глибоких колодязів, які стануть ніби виходами з ворожого підкопу. Інший спосіб боротьби — це зустрічний підкоп, якщо тільки ти знаєш, як його направити; цим шляхом дуже легко зупинити роботи противника, але вся складність у тому, щоб їх відкрити, особливо коли маєш справу з досвідченим ворогом.

Найстрашніше для обложеного — це напад зненацька під час відпочинку війська, наприклад після відбитого нападу, перед зміною вартових, тобто на світанку або у сутінках, і особливо під час їжі. Безліч фортець було взято саме такими атаками, і, навпаки, ті, хто брав у облогу не раз бували розбитими цими раптовими вилазками гарнізону. Тому тут потрібна з обох боків невсипуща пильність, причому частина військ завжди має бути озброєною. Зокрема треба сказати, що оборона фортеці або табору дуже ускладнюється необхідністю роздроблювати війська. Адже ворог може за своїм бажанням нападати єдиною масою з будь-якого боку. Тому ти маєш захищатися уздовж всієї лінії облоги, і, в той час як ворог кидає на тебе всі свої сили, ти можеш протиставити йому лише частину своїх.