"Сатурна" майже не видно

«Природно, що кремлівська пропаганда роздуває сталінградський епізод війни, особливо коли врахувати, що їхня армія за всю війну не мала жодного успіху, який би впливав на хід війни. Цей успіх суто місцевого характеру коштував Радам стільки крові, що Німеччина може вважати: Сталінград непогано прислужився неминучій перемозі німецької зброї. Німеччина, як ніколи, спокійна, впевнена у своїх силах і далі лишається господарем становища на більшій частині радянської території і в свій термін, який від Москви не залежить, переможно завершить війну. Це повинні знати ви і обережно пояснювати зв'язаним з вами людям. Необхідно рішуче активізуватися, щоб бути гідними подвигу непереможної армії рейху».

— Ну як, переконливо? — спитав Фогель, коли Рудін прочитав цю відповідь.

— Цілком, — відказав Рудін.

— Ви, до речі, знайомі з новим ад'ютантом Мюллера? — спитав Фогель.

— З Біркнером? Знайомий. Ми разом їздили в табір військовополонених.

— Яке враження він справив на вас?

— По-моєму, це вірний, дисциплінований офіцер.

— Я зараз чекав, поки звільниться Мюллер, і вперше говорив з Біркнером… Він мені теж сподобався. Ви знаєте, він абсолютно спокійний. Абсолютно. Я показав йому донесення агентів, він недбало так прочитав, повернув мені і сказав: «Скиглять, щенята», — і все. І спитав мене, як я тут вирішую жіноче питання.

Рудін усміхнувся.

— Він питав про це і мене.

— От характер! Я подумав: мабуть, отакі офіцери там, на Волзі, спокійно і холоднокровно виконували свій обов'язок до кінця.

Фогель знову перебував у своєму звичайному стані імпульсивної готовності з першого-ліпшого приводу з глибокодумним виглядом вдаватись у пустопорожнє філософствування. Певно, йому самому, не менше ніж агентам, треба було одержати цю вказівку Мюллера та ще порозмовляти з зацікавленим у жіночому питанні Біркнером. I ось він уже заспокоївся.

— Знаєте що, Крамер? — весело сказав Фогель. — Ідіть відпочивати. Ми ж тепер цілу ніч будемо передавати відповідь Мюллера.

— Спасибі. Я прогуляюся трохи — і спати.

— Приємних вам снів, Крамер! — Фогель помахав Рудіну рукою.

Розділ 44

Кравцов все ще займався вербуванням агентів серед населення, зустрічався з ними на явочних квартирах, брав під них донесення, давав вказівки. Це саме робили Ціммер і Таубе — новий співробітник, якого перевели сюди з Польщі. Становище Кравцова було дуже складним. Після провалу витівки з молоддю він мусив працювати активно і з відчутною для гестапо користю, інакше він міг остаточно втратити довір'я, а значить і можливість бути в курсі гестапівських справ. А з другого боку, він не міг стати справжнім спільником гітлерівців у їхніх чорних ділах. Кравцов мобілізував усю свою хитрість і спритність. ЗЦіммером він справлявся без особливих труднощів. Цей в усьому йому довіряв і навіть виконував його поради. Несподіваною і дуже великою небезпекою став Таубе, якого перевели з Варшави. Там він виконував таку саму роботу і, очевидно, діяв дуже активно, якщо польське підпілля полювало на нього. Двічі по ньому стріляли, але тільки легко поранили. Гестапо, певно, цінуючи його, вирішило прибрати Таубе з Варшави. Він погано, але все-таки говорив по-російському. Був дуже хитрий і, крім того, володів незвичайним умінням перевтілюватись. Йому було однаково легко умовити свого співрозмовника, що він тупа, дурна людина або що він рафінований інтелігент, прихильник і знавець усього витонченого. Він був молодий. Лише за рік до війни закінчив Ризький університет, здобувши диплом історика. На гестапо він працював ще в буржуазній Латвії, у свої студентські роки. Кравцов розкусив його досить швидко і збагнув, що цей тип небезпечний в усіх відношеннях, тим паче що він зразу ж показав себе хорошим організатором, і на фоні його діяльності виразно стали помітні мізерні результати роботи Кравцова. Доводилось обмірковувати кожний свій крок ще ретельніше.

Гестапівці відповіли на сталінградську катастрофу посиленням терору. Оберштурмбанфюрер Клейнер на нараді апарату сказав:

— Ми влаштуємо сталінградський «котел» усім червоним і забезпечимо нашу героїчну німецьку армію тилом, спокійним, як цвинтар…

По всій Білорусії безперервно полювали на партизанів великі каральні експедиції. Готувались масові облави на підпільників. Від Кравцова, Ціммера і Таубе Клейнер зажадав швидшої ліквідації міського підпілля і сам керував цією роботою.

Березень випав теплий, сльотавий, місто було залите багнюкою, перемішаною з снігом. Деякими вулицями протягом дня автомашини не могли проїхати. Лише вночі цей кисіль трохи твердішав.