"Сатурна" майже не видно

Зробивши ці розпорядження, Гернгросс пішов погуляти. Це була типова прогулянка туриста по Москві. В руках у нього був план міста, в який він час від часу зазирав. Ішов повільно, зупинявся біля вітрин магазинів, стояв перед пам'ятниками, відпочивав На лавах у затінку бульварів. Але весь цей час він був заклопотаний лише одним: йому треба було з'ясувати, чи не стежать за ним; І чим далі він брів по місту, тим ставав спокійніший. Адже він добре знав, як змусити спостерігачів виявити себе… Ні, ніхто не стежить, все гаразд.

Та стеження було організоване так, що навіть материй Гернгросс це міг його виявити. За всю його прогулянку не було такої секунди, щоб за ним не стежили. І на той момент, коли він повернувся в готель пообідати, у генерала Маркова на столі вже лежав маршрут «прогулянки» туриста. Невдовзі над цією картою схилилися Марков і його співробітники.

— Отже, прогулянка була без контактів? — спитав ще раз Марков.

— Так. Якщо не рахувати того моменту, коли він сидів на лаві біля пам'ятника Пушкіну і до нього підбіг малюк.

— У малюка в руках не було нічого?

— Лопаточка для піску.

— Він лопатки у малюка не брав?

— Ні.

— Все ж я хочу поглянути кіноплівку.

— Вона буде готова за півгодини.

— Так… — говорив Марков, ніби продовжуючи розмірковувати з самим собою. — Отже, метою прогулянки було перевірити, чи немає за спиною нас. Треба визнати, що він не боягуз. Я гадав, що він замовить квиток на літак одразу ж після епізоду в Третьяковці. Виходить, у нього в Москві дуже важлива справа, і, мабуть, деталі зустрічі так продумані, що небезпеки для себе він не бачить. Але на «справу» у нього залишається тільки сьогоднішня ніч, завтрашній день і остання ніч. Потроїти увагу, товариші!..

Гернгросс чудово виспався і вранці разом з Раєю вирушив по магазинах придбати деякі покупки.

— Зраджуючи своє правило, беру вас, Раю, з собою, але тільки з однією умовою, — сміявся Гернгросс, — жодних порад мені не давати; лише допомагати мені спілкуватися з продавцями. Домовились?

— Я радити і не збиралася, — ображено сказала Рая.

Він купив дружині коробку духів — «кажуть, російську парфумерію визнали навіть у Парижі», чоловічу каракулеву шапку — «це в наших дам останній крик моди», кофейний сервіз і фарфорову статуетку балерини — «для ілюстрації розповіді за кавою про відвідання уславленого російського балету» і, нарешті, великий фотоальбом про Москву — «буду в думках гуляти по вашій чудовій столиці…» Усі покупки він складав у невеликий чемодан, який узяв з собою з готелю.

До обіду вони повернулися в готель, і він відпустив Раю до шостої години, попередивши, що вона йому буде потрібна.

Рівно о шостій він викликав її до свого номера.

— Ви знаєте, Раєчко, я лечу в Стокгольм, там у мене справ на тиждень, і я не хочу тягати з собою чемодан з покупками. В «Метрополі» живе мій співвітчизник і колега по бізнесу, я попросив його відвезти чемодан до Німеччини. Замовте, будь ласка, машину і відвезіть чемодан у «Метрополь».

— Де там шукати вашого знайомого?

— А шукати й не треба. Ви зупинитесь біля під'їзду готелю і почекаєте хвилин десять. Як тільки ви сядете в машину, я йому подзвоню, і він вийде по чемодан…

Рая взяла чемодан і, зійшовши вниз, замовила машину. За кілька хвилин вона подзвонила Гернгроссу, що виїздить.

— От і чудово! Я дзвоню знайомому. Потім повертайтеся до мене.

Він підійшов до вікна, поглянув, як Рая сідала в машину, помахав їй рукою, а потім надів пильовик і вийшов з готелю.

Рая усе зробила точно, як він просив, і тепер з нетерпінням позирала на під'їзд готелю «Метрополь». Минуло хвилин десять, і раптом біля машини з'явився сам Гернгросс.

— Прорахунок в організації,— сміявся він. — Ви виїхали, я йому подзвонив, а він, виявляється, пішов гуляти. Довелося бігти до вас на виручку. Давайте чемодан. Я його тут почекаю. А ви повертайтеся в готель і чекайте мене.

Майже годину Гернгросс простояв з чемоданом біля «Метрополя», потім повільно пішов до станції метро. Під землею, пересідаючи з поїзда на поїзд, він катався не менше години — це був нелегкий час для співробітників Маркова. Зате Гернгросс піднявся з метро на вокзальну площу зовсім спокійний: за ним не стежили…

Він зайшов до ресторану Казанського вокзалу і випив там чаю. 0 восьмій тридцять він залишив ресторан і хвилин двадцять товкся в залах чекання, а потім попрямував до камери схову ручного багажу. Біля входу в камеру він поставив чемодан на землю і закурив. Було без п'яти хвилин дев'ять. Хвилин через десять біля нього зупинився Плуціс. Поставивши свій чемодан поряд з чемоданом Гернгросса, він удав, ніби шукає щось у кишенях. У цей час Гернгросс, ледь нагнувшись, взяв чемодан Плуціса і пішов геть від камери схову. А Плуціс, взявши чемодан Гернгросса, подався в протилежний бік. Вони не відійшли й десяти кроків від місця зустрічі, як їх обох затримали співробітники держбезпеки…