"Сатурна" майже не видно

— З літаком — звичайна друкарська помилка, і я вибачаюсь, що через безглузду помилку, зрозумілу кожному фельдфебелеві, представник наших славних повітряних сил забрав час у такого важливого зібрання. — Канаріс перевів погляд своїх чорних масних очей на авіаційного генерала. — Я не збагну лише, чому ви, помітивши помилку, не виправили її, а чекали цієї наради. Невже вас так хвилює суто естрадний успіх? — Канаріс поклав блокнот у кишеню і продовжував: — По-людськи я розумію багато висловлених тут претензій. Звичайно, всім вам хочеться знати про ворога якомога більше, але є, однак, об'єктивно існуюча межа можливостей розвідки і відповідно має бути й межа вимогливості до нас. Приклад у цьому показує фюрер. На меморандумі, про який тут ішлося, він написав, звичайно, приємну для мене, чому я її і пам'ятаю дослівно, резолюцію. В ній усього троє слів: «Прекрасна, обнадійлива картина…»

Гальдер зрозумів, чим загрожує ситуація, що створилася, і сказав примирливо, що ніхто тут меморандуму не дезавуїрує і мова йде лише про якісь окремі деталі.

Канаріс, не підвищуючи голосу і не поспішаючи, вірний своїй сонній манері, сказав:

— Я не бачу ніякої різниці в тому, чи сказати, що меморандум не годиться цілком, чи сказати те ж саме про кожну його сторінку окремо. Далі. Я чомусь не бачу в ваших руках додаткових до зведень зошитів: синього, зеленого і чорного, в яких ми дали уточнені і нові дані по багатьох розділах… — Канаріс прекрасно знав, де ці зошити: вони лежали в сейфі у Гітлера, і він їх просто не захотів читати, сказавши, що меморандум його цілком задовольняє…

На цьому нарада закінчилась, і Канаріс ще раз переконався, що сьогодні єдиним завданням ради було дати бій абверу. Ні з ким не прощаючись, він покинув зал і поїхав. Він був несамовитий: бовдури! Але він не хлопчисько, якого легко поставити в куток…

Канаріс звелів секретареві переключити телефон на себе і протягом години нікого до нього не пускати. Близькі до адмірала люди дали йому дружнє прізвисько Кікер, що означає — той хто підглядає. Коли він отак, як тепер, замикався в своєму кабінеті, секретар усім стороннім казав, що адмірала немає, а близьким з шанобливою посмішкою довірливо шепотів: «Від підглядає за собою».

Сьогоднішня рада примусила адмірала вернутися до роздумів, яким останнім часом він приділяв немало часу. Його тривожила думка про те, як виглядатиме абвер і він, Канаріс, коли почнеться російський похід, і що коли, не дай боже, він розгорнеться зовсім не так успішно, як розраховує фюрер. Гітлер нещадно розправляється з тими, кого він вибирає як винуватців невдач. Під час великої війни сваритися з генералітетом Гітлер не наважиться. Він шукатиме винуватців в іншому місці, і абвер може стати тим самим місцем, тим більше, що буде цілком логічно звинуватити в невдачах розвідку, яка, мовляв, не забезпечила доблесну німецьку армію вичерпного інформацією і змусила її битися наосліп…

Канаріс зіщулився. Ні, ні, покірно чекати такої ситуації він не збирається. Насамперед треба продумати роботу абверу з того моменту, як почнеться похід у Росію. Треба за будь-яких обставин застрахувати себе від неприємностей…

«Підглядання за собою» затяглося. Адмірал «був відсутній» понад дві години. І в результаті народився наказ про створення на центральному напрямку фронту спеціального розвідувального центру під назвою «Сатурн».

Зібравши вузьке коло керівних працівників абверу, Канаріс зачитав їм наказ і пояснив, чим викликано створення «Сатурна». Звичайно, він не казав, що «Сатурн» для абверу і для нього особисто — щось ніби громовідвід на випадок грози. Мету «Сатурна» він виклав так: