Сердце генерала Гурова. Истории из жизни репортёра (СИ)

19 августа немцы впервые прорвались не левый берег, бои выспыхнули в районе современного парка Металлургов;

с 20 августа начинается обстрел Запорожья с Хортицы;

в ночь с 3 на 4 сентября в Запорожье была организована [и удачно осуществлена] первая наступательная операция Великой Отечественной войны: бойцы 274-й дивизии форсировали Днепр в районе «Дубовой рощи» и ворвались на Хортицу. Враг ушел с острова;

1 октября, когда завершалась эвакуация запорожской промплошадки, танковые части Вермахта, прорвав оборону Красной Армии под Синельниково, ринулись на Запорожье. На юге области в то время развивалось немецкое наступление на Мелитополь.

О том, что город сдан, запорожцы поняли утром 4 октября, увидев на улицах немецких мотоциклистов.

Начиналась двухлетняя оккупация Запорожья.

Что происходило в Запорожье в первые месяцы оккупации, я попытался понять, взявшись за изучение выходившей при оккупантах газеты «Нове Запоріжжя».

Меня все интересовало: порядки, которые принесли с собой немцы, восстановление промышленного производства, быт запорожцев, наконец… все, чем они жили тогда [какие песни пели, наконец] — в ноябре-декабре 1941 года.

Приводимая ниже подборка публикаций из издававшейся оккупантами газеты сделана в строгом соответствии с оригиналами, с соблюдением орфографии и стиля, присущих той поре. Заголовки к публикациям я вообще не менял, а кое-где даже подписи под материалами сохранил.

Вчитайтесь и ощутите, как ощутил я, пульс истории.

Нашей с вами истории.

И последние уточнение. Я решил не комментировать прочитанное. Мне показалось, оно не нуждается в моих комментариях.

Весь имевшийся у меня массив информации, собранной в оккупационных газетах, я просто разделил на несколько частей.

Часть 1-я: «Німецька техніка полегшить вам роботу»

З Богом до праці!

Не так легко будувати все спочатку. Кожен це розуміє. Український народ, звільнений німецькою армією від більшовицько-жидівських кайданів, здатний зробити все.

Під керівництвом і за допомогою німецького комавдування за короткий час в Запоріжжі почали працювати школи, відновили роботу 28 підприємств. Колгоспники і одноосібники збирають пізні культури, закінчують сіяти озимину, організовується постачання населення міста продуктами харчування.

Завдання кожного свідомого українця проявити свою ініціативу, не покладаючи рук працювати, щоб ми, українці, жили так добре, я'к живуть наші визволителі німці в Німеччині.

Отже до праці, брати!

Відбудовуйте свій край.

Будуйте нове життя в містах і селах.

Пильнуйте за тим, щоб сталінські недобитки самі і через своїх агентів не перешкоджали нам. Викривайте їх, щоб якнайскоріше покласти край їх кривавим витівкам, до яких їх привчили жиди й кривавий пес-мерзотаяк Сталін.

Німецька зброя на захисті вас.

Німецька техніка полегшить вам роботу.

*

Завод б. «Комунар» працює

Завод б. «Комунар» потерпів чи не найбільш від більшовиків при залишенні ними міста Запоріжжя.

Керівництво завода при більшовиках складалось виключно із жидів, які доклали всіх зусиль, щоб не залишити від заводу каменя на камені.

Обладнання цехів було повністю демонтовано і вивезено.

На заводі в деяких місцях залишалось лише дефектне обладнання, як преси і молоти з лопнувшими станінами, старої конструкції сверлялки та інш.