Сердце генерала Гурова. Истории из жизни репортёра

«В Пологівському районі один за одним розпускаються бувші колгоспи — це залишене потомство більшовиків. 30 травня 1943 року на розпуску бувшого колгоспу «Ударник», Ново-Карлівської сільуправи, були присутні уїздний комісар п. Гернер, районний керівник сільського господарства п. Роперс, дільничий керівник сільського господарства п. Поль та багато представників громадських установ. Мешканці села Ново-Карлівки з почуттям глибокої радості прийняли гостей, в яких вони бачать своїх визволителів. На мітинзі, влаштованому в честь розпуску бувшого колгоспу «Ударник», уїздний комісар п. Гернер сказав: «Колгоспній системі прийшов кінець, могутня зацікавленість в роботі перевищує все — кожному селянинові своя земля. Чесно трудитись і таким чином допомагати німецькій армії остаточно звільнитись від більшовиків — обов'язок кожного селянина».

/«Свято в с. Ново-Карлівка», «Нове життя», 2 июня 1943 года/

***

«Як і німецький солдат, доброволець одержує те ж саме харчування та приміщення. Час від часу доброволець також одержує горілку і щоденно свою норму тютюну. Хто бажав стати на захист безпечності та порядку своєї батьківщини — стане добровільнім. Борись разом з Німеччиною за перемогу своєї батьківщини і стань в ряди добровільців!»

/«Нове життя», 9 июня 1943/

***

«Сьогодні радісний день, тому що перший солдат одержує зарплату. Зарплата, яка належить дабровільцям, виплачується 3 рази на місяць після кожних 10 днів. Щомісяця одержують: стрілець — 325 крб., заступник ком. Видділу — 450 крб., командир відділу — 525 крб. Служити в частинах добровільців є пошана для твоєї батьківщини. Перемога Німеччини вирве вас назавжди з кігтів Сталіна та його більшовицької зграї. Тому служи своїй батьківщині! Стань добровільцем!»

/«Нове життя», 12 июня 1943 года/

***

«Село стало великою дружнього сім'єю, яка себе почуває спокійно під захистом німців, при них зростає і квітне. Це була нагорода за щиру працю, бо всі знали, що без праці ніщо не дається. І коли веселими ночами вдалені лунали пісні і веселий сміх лунав у такт з гопаком, всі почували, що вони живуть в новий, щасливий час, якому вони із вдячністю віддають всі свої сили, щоб своєю працею допомагати знищити більшовизм, а після його знищення закріпи ти те, що вже тепер, хоч і частково, досягнуто їхньою громадою».

/Гайо, «Радість в українському селі». «Нове життя», 18 июня 1943 года/

***

«9 червня ц. р. на зборах посадників сільських управ Куйбишевського району, де було присутнє і місцеве населення, з доповіддю виступив добродій Горбачов, який був відряджений у Німеччину для ознайомлення з життям українських робітників. Добродій Горбачов відвідав українських робітників, які працюють на заводах і фабриках у Кенігсберзі і Нюрнберзі. Українські робітники йому розповіли і показали, де й при яких умовах вони живуть та працюють.

«Я переконався, — говорить Горбачов, — що їхні житла чисті, світлі, теплі, мебльовані і особливо, що мене вразило, це повне забезпечення та чистота постільної білизни. Харчування набагато покращало, їм навіть готують українські страви, а крім цього, вони ще можуть додатково купувати печива та солодкості, як наприклад: цукерки, шоколад і т д. Кожен робітник одержує спецовку, крім того картку, по якій вони можуть собі купити одяг, взуття. Щоденно українські робітники працюють 8—9 годин».

Ми переконані в тому, що українські робітники живуть щасливо і радісно в Німеччині, що наш фюрер Адольф Гітлер веде нас до перемоги над ворогом. Всі свої сили ми віддамо для німецької армії, для перемоги над більшовизмом».

/Брехт, голова Куйбишевського району, «Подорож до Німеччини». «Нове життя», 18 июня 1943 года/

***

«Мне живется хорошо

Из Германии от В. Батрака в город Пологи, ул. Запорожская, 32

Добрий день мої рідні папа, мама, Жора і Алунчикі! Повідомляю вас, що я живий і здоровий, чого і вам бажаю. Я вам уже писав, що нам була в м. Перемишлі комісія. Комісію пройшли майже всі з Полог. 10 травня нас привезли в м. Галле. Тут нас розподілили. Моїх товаришів — Костю Куртева, Калітенка Льоню, Іншакова і його друга призначили працювати на фабрику чи завод у велике місто. Я зараз працюю у одного багатого господаря, що має 3 коней, 7 корів, З телят, 6 великих свиней, овець, курей та гусей. Господарство велике, багато різних машин. Їмо дуже добре, я й дома того не бачив, шо тут їм. На сніданок завжди різноманітні солодкі пиріжки, у 12 го дин обід — сало, ковбаса, жарена картопля і інше. У 3 години кофе з солодкими пиріжками у 7 — 8 годин добра вечеря. Господар і господарка дуже хороші… Передавайте вітання всім сусідам. Кріпко тисну руку і міцно цілую. Володя».

/«Нове життя», 30 июня 1943 года/

***

«Помогли нам визволятись

Люди із орлами —

Отож фюрер Адольф Гітлер

3 своїми синами.

Вставай, Тарас, подивися,

Як б'ються з жидами

Українці й німці, заповіт твій

Не пролунав дарма.

Твоя слава не пропала,

Наша слава й воля.

Для Вкраїни усміхнулась

Щасливая доля.

/С. Коваленко, «Розійшлася чорна хмара», с. Куйбишево. «Нове життя», 30 июня 1943 года /