Що впало, те пропало

Очі Брейді повертаються в очницях. Він дивиться на Ходжеса, і на мить Ходжес ціпеніє від крижаного, невимовного жаху. Ці очі мертві, але за ними він бачить щось нелюдське. Їхній погляд змушує його пригадати фільм про дівчинку, одержиму Пазузу[144]. Потім очі повертаються до вікна, і Ходжес наказує собі не бути ідіотом. Доктор Бабіно каже, що Брейді вже відновив усі здібності, які міг відновити, а це зовсім небагато. Він чиста грифельна дошка, і на ній не написано нічого, крім того, що сам Ходжес відчуває до цієї людини, наймерзеннішої істоти серед усіх тих, кого він зустрічав за всі роки роботи в правоохоронних органах.

«Я хочу, щоб він знаходився тут, щоб я міг робити йому боляче, — думає Ходжес. — Усього лише. Виявиться, що вона посварилася з чоловіком або була наркоманкою, і її хотіли звільнити, або й те, і інше водночас».

— Добре, Брейді, — говорить він. — Я валю звідси. Роблю так, щоб про мене одна згадка лишилася. Щоб можна було забути, як мене звали. Але мушу сказати, як один друг іншому, що в тебе дійсно гівняна зачіска.

Немає відповіді.

— Прощавай-будь, алігаторе. До зустрічі, крокодиле.

Він іде, обережно зачинивши за собою двері. Якщо там ще залишилося щось від Брейді, грюкнути дверима означало б зробити йому задоволення думати, ніби він діє Ходжесові на нерви.

Хоча, звичайно ж, діє.

Коли Ходжес пішов, Брейді підводить голову. Блакитна електронна книга, що лежить поруч із фотографією матері, раптово оживає. Під веселу музику анімована рибка починає кидатися по екрану. Екран перемикається на заставку зі «Злими пташками», потім на «Модну прогулянку Барбі», потім на «Галактичного Воїна». Після цього екран знову гасне.

У туалеті з крана в раковину цебенить вода, потім перестає.

Брейді дивиться на зображення себе з матір’ю, усміхнених, щока до щоки. Дивиться на неї. Дивиться на неї.

Фотографія падає.

Дзинь.

26 липня 2014 року

Авторська нотатка

Книгу ти пишеш, сидячи наодинці в кімнаті. Так це робиться. Перший начерк цієї книги я написав у Флориді, дивлячись на пальми. Переписав я її в Мейні, дивлячись на сосни на крутому березі прекрасного озера, де на заході перекрикуються гагари. Але в жодному з цих місць я не був зовсім самотній; мало хто з письменників працює абсолютно на самоті. Коли мені потрібна була допомога, я її отримував.

Нен Греєм відредагував цю книгу. Сьюзен Молдоу і Роз Ліпелл теж працюють у видавництві «Скрібнер», і без них я б не впорався. Ці жінки незамінні.

Чак Верріл був агентом цієї книги. Ось уже тридцять років він залишається моєю «паличкою-рятівничкою», розумною, веселою й відважною. Але він не підтакував. Коли в мене щось не складається, він мені про це так і каже.

Расс Дорр здійснює дослідницьку роботу, і з кожним роком виконує цю роботу дедалі краще й краще. Як хороший асистент хірурга під час операції, він тримає напоготові наступний інструмент, який мені знадобиться, ще до того, як я запитаю про нього. Його внесок у цю книгу видно майже на кожній сторінці. Буквально: Расс придумав назву, коли я опинився в глухому куті.

Овен Кінг і Келлі Браффет, обидва чудові романісти, прочитали перший начерк і значною мірою відшліфували його. Їхній внесок теж майже на кожній сторінці.

Маршу Діфіліппо і Джуді Юґлі керують моїм офісом у Мейні і тримають мене, прив’язавши до реальності. Барбара Макінтайр керує офісом у Флориді і робить те саме. Ширлі Сондереггер — суперпрофесіонал у відставці.

Табіта Кінг — мій найкращий критик і єдине справжнє кохання.

І ти, Постійний Читачу. Дякувати Богу, що ти все ще є після стількох років. Якщо тобі це дає задоволення, то й мені теж.

[1]Тут і далі прим. пер.)

[2]

[3]

[4] Henry Clay Frick — американський промисловець, фінансист і меценат, засновник H. C. Frick & Company — компанії з виробництва коксу.

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]омік-трупи, відомої як Брати Маркс.

[10]

[11]

[12]іверситет Джонса Гопкінса й коледж Сари Лоуренс.

[13]нкел. Пісню було випущено на однойменному альбомі у 1971.

[14]

[15]

[16]

[17]

[18]

[19]алізується на випуску легких жіночих романів.

[20]

[21]

[22]сту.

[23]рність завдяки гучній справі О. Д. Сімпсона у якості захисту обвинуваченого. Заснована ними в 1992 некомерційна юридична організація «Innocence Project» спеціалізується на реабілітації невинно засуджених шляхом аналізу ДНК.

[24]абілітації колишніх ув’язнених, наркоманів та алкоголіків, які вилікувалися.

[25]

[26]

[27]

[28]нських бібліографів».

[29] Harper Lee — американська письменниця, автор роману «Вбити пересмішника».

[30]

[31]

[32]яється з 1997 року.

[33]

[34] «Seсor Taco» — мережа закусочних мексиканської кухні.

[35]ктувати фільми на екран, удесятеро більший за стандартний.

[36]².

[37]нсинської компанії.

[38]

[39]

[40]

[41]

[42]лат.) — формула визнання провини, що походить від першої фрази покаянної молитви Confiteor, яка читається в римсько-католицькій церкві на початку меси.

[43]фр.).

[44]

[45]авдяки чому витрачає менше палива і, як наслідок, має низький рівень забруднення атмосфери.

[46]агального призначення.