Сім стихій

«Ми ще поборемося, — думав я. — У цьому весь сенс. І хай буде вічний океан і вічний хай буде вогонь зірок. Хай буде вічна Земля з континентами, що їх породив колись древній материк Гондвана, вічний хай буде вітер над нею. А отже, і вічне, незнищенне життя. І вічна любов. І вічний розум…»

Я підняв ель вище. Куля відстала від мене. Її світло заступили швидкі хмари, що караванами бігли над водою. Вона залишилася за моєю спиною, розтанула.

Я поспішав, дуже поспішав… Ольмін був там. На склі я побачив своє відображення. «Ну що, Глібе! Хутчіше!..»

Тридцятимильна смуга моря відділяла мене від берега. Не потрапив би мій друг ель, у таке скрутне становище, ми здолали б її за лічені хвилини. Тепер же ми рухалися нерівно, якось зношено, що було схоже на вагнерівський політ валькірії.

* * *

Непереривний слід життя, однієї з наймогутніших стихій: в чомусь вона подібна до вогню та води, натискові її не зможуть протистояти ні льодові піки, ні океанські западини, ні віддалені від нас небесні тіле, що купаються в зоряному морі. За нею і поряд з нею ідуть любов і розум, два начала творення, дві інших стихії, схожі на осяйний вогонь та буйні вітри над земними далями. Їх діяння часом непомітне, ніби одвічне старання річок, що вирощують мілини й острови біля свого гирла.

Що залишається від нас у часі? Те, що було передане іншим невимовною силою любові, мистецтва, розуму — так, як це змогла зробити Аїра. І Ольмін. Усе інше щезає геть. Хвилі розмивають наші сліди на піску. Вітер заносить тліном і пилом згаслі вогнища, що колись нас обігрівали. Наші тіні відходять разом з нами. Інакше ще й по смерті видавалося б, ніби ми ще живі.

Як те, що омріяв, чого ще нема
(на все б подивиться тверезо),
як проліски білі, неначе зима,
підсвічують ноги березам,
як спалах бузку під вікном у росі,
як повінь ріки у нестримі,
як помах крила в неповторній красі,
що в казку над світом нестиме,
як влада над Словом, де все ожива,
(повік пам’ятаймо про це ми),
такою вона в моїм серці жила
й лягла тягарем свинцевим.

© ЛЮДИНА І СВІТ. — 19. — №.

© ГОСТИНЕЦЬ ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА: Науково-фантастичні і пригодницькі повісті та оповідання. — К.: Радянський письменник, 1989.— 376 с. — (Детектив і фантастика).

© РИЗИКОНАВТИ: Науково-фантастичні оповідання. — К.: Веселка, 1990.— 312 с. (Пригоди. Фантастика).