Таємниця двох океанів

— Дотепна ідея, товаришу Скворешня! — після короткого мовчання відповів капітан. — Але я не хочу першим починати ворожі дії. Хай це роблять вони. Повертайтесь!

– Єсть повертатися! На двох десятих вперед! — скомандував Скворешня Маратові та Павликові.

Вони повільно, наче нехотя понеслися вперед, спустившись до підводних човнів, щоб ще раз уважно оглянути їх, і потім попливли до острова.

Відійшовши кілометрів на два від ворожих суден, Павлик повернув до Скворешні голову, бажаючи щось сказати йому. Краєчком ока він раптом побачив позаду якісь довгі чорні сигароподібні тіні, що стрімко наздоганяли їх.

— Акули за нами! — крикнув Павлик і повернув промінь ліхтаря назад.

Те ж саме швидко зробили Скворешня та Марат. Дивовижні тіла наздоганяли їх. Але вони не були схожі ні на акул, ні на яких інших істот підводного світу. На їх круглих без пащ головах, що переливалися металом, відсвічувало синюватим блиском по чотири великих плоских ока. Стрункі заокруглені тіла їх звужувались ззаду, де з невловимою для ока швидкістю оберталися якісь незвичайні хвости… Їх кількість все збільшувалась, все нові й нові тіні виринали з темряви позаду.

— Вниз! — скомандував Скворешня.

Всі троє миттю виконали наказ і, переключивши рулі, зігнувшись у дугу, стрімголов шугнули в глибини.

Із зграї, що все збільшувалася, відокремилися кілька цих дивовижних тіл і, нахиливши голови, рушили слідом за ними; інші, майнувши на кінцях променів, пронеслися далі по прямій.

— Вгору! — квапливо пролунала нова команда Скворешні.

Майже відразу переслідувачі також змінили курс, все більше наближаючись до друзів…

— Магнітні торпеди! — вигукнув вражений Скворешня й скомандував: — Три десятих вперед по прямій!

Торпеди неслися тепер за ними, не відстаючи, але й не наближаючись, тримаючись позаду їх на віддалі тридцяти метрів.

— Товаришу командир, зграя магнітних торпед пронеслася прямо до печери! Шість штук переслідують нас!

— Бачимо на екрані!

— Дозвольте піти назад, щоб не притягти з собою хвіст із торпед!

— Дозволяю!

— Бойові дії можна вважати розпочатими?

— Так… Розпочаті ворогом!

— Дякую, товаришу командир! Ану, хлопці, поворот по горизонталі на сто вісімдесят градусів!

Широко розвернувшись на повороті, всі понеслися назад, як і до цього, на трьох десятих ходу. Торпеди автоматично, а на погляд Скворешні, що усміхався, навіть покірно повторили маневр.

— Розділитися! — продовжував командувати Скворешня. — Праворуч і ліворуч від мене! Тримати інтервал у п'ятдесят метрів!

Зграйка торпед також роз'єдналася. За Скворешнею неслося три торпеди, за Маратом — дві, а за Павликом — одна.

У темних сутінках вод попереду показалася шеренга підводних човнів. Торпеди, переслідуючи Скворешню, Марата та Павлика, раптом прискорили хід, наздоганяючи їх. Величезні силуети підводних човнів швидко виростали попереду, прояснювалися, загрожуючи зіткненнями.

— Відчули! — торжествуюче скрикнув Скворешня. — Кожний до підводного човна проти себе! Десять десятих вперед! Під кіль підводного човна!

Люди стрілою понеслися до кораблів. Уже пролітаючи під ними, Скворешня обернувся і встиг помітити, як торпеди, що переслідували їх, все більше прискорюючи хід, раптом підняли вгору свої смертоносні голови й направилися до днищ підводних човнів… Притягання величезних металевих мас кораблів пересилило притягання скафандрів.

Тільки-но Скворешня та його товариші встигли проскочити метрів на сто за підводні човни, як шість надзвичайної сили вибухів, один за одним, потрясли навколишні води. Зараз же за вибухами блиснули три величезних стовпи полум'я, невидимі потужні струмені далеко порозкидали людей в різні боки, і все відразу затихло…

— Товаришу командир! Три підводних човни ворога знищені його ж торпедами! — понеслося повідомлення Скворешні в центральний пост «Піонера».

— Я бачив! Вітаю з успіхом!

— Дозволите повторити операцію? Відповідь надійшла не відразу.

— Носова гармата вступила в бій. Ворог спантеличений, — почувся нарешті голос капітана. — Він збирається відступати. Повертайтесь у печеру на глибині трьохсот метрів.

– Єсть повертатися в печеру на глибині трьохсот метрів!

* * *

З вихідної камери «Піонера» Скворешня, Марат та Павлик негайно попрямували в центральний пост управління підводного човна. У відсіках, через які вони проходили, команда, не відриваючись від спостереження за апаратами та механізмами, мовчки вітала їх піднесеними вгору руками. Всі вже знали про пригоди цієї трійки.

Проходячи верхнім коридором, вони ще здалеку побачили водолаза Крутицького, який нерухомо стояв біля дверей каюти лейтенанта Кравцова. Крутицький був у повній бойовій формі: з гвинтівкою при нозі, з кортиком на лівому та ультразвуковим пістолетом на правому боці, його обличчя було кам'яно-суворим, він холодно, немов не пізнаючи, дивився на Скворешню, Марата і Павлика, що наближалися. З якоюсь особливою й несподіваною владністю, властивою самим лише військовим, що стоять на бойовому караульному посту, він наказав:

— Триматися протилежної стіни!