tmp0

¹¹) Може бути, що чутку про се переказав і наш лїтописець у своїй звістцї під 1060 р.: Торки вигинули ”овии от зимы, друзии же гладомъ, инии же мором” — Іпат. c. 115. Ся звістка дуже близько підходить до слів Аталїоти: Xειμώνι δέ πоλλώ περιπεπτωκότες... (р. 83-4), τό μέν τι νόσώ λоιμική και λιμώ καταπоνηδέντες και ήμιδνήτες τυγχάνоντες, τό δέ και τоίς παρακειμένоις Воυλγάρоις και τоίς Пατζινάκоις καταπоλεμη'δέντες (р. 85).

¹²) Іпат. c. 184 204.

¹³) Іпат. c. 451.

¹⁴) Іпат. c. 314, 426: „вся Половецьская земля, что ихъ межи Волгою и ДнЂпромъ”.

¹⁵) Вказівки у Успенского Записки одеського унїв. т. XXVII с. 208 і далї.

¹⁶) Іпат. с. 314, 432, 434, 454, 507, Лавр. 242.

¹⁷) Нпр. Іпат. c. 456: Колдечі, Урусовичі, Кочаєвичі.

¹⁸) Іпат. c. 192, Лавр. c. 275.

¹⁹) Іпат. с. 495

²⁰) Іпат. с. 455.

²¹) Іпат. c. 184.

²²) Лавр. с. 241.

²³) Іпат. c. 451, 481

²⁴) Іпат. с. 457

²⁵) Про сю династию див. низше c. 534.

²⁶) Більше про них див. Голубовского ПеченЂги гл. V.

²⁷) Огляд половецьких нападів на Русь в 1070-80-х рр. див. вище с. 8.

²⁸) Про участь Половцїв у війнї 1091 р. — Аталїота c. 300-1, Анна Комнена І c. 341, 352-5, 356, 396-410, 411 (бонське вид.). Про участь їх у походї ”Діоґеновича” — Іпат. c. 158, Комнена II c. 7 і далї.

²⁹) Іпат. c. 218, 480.

³⁰) Лавр. c. 277.

³¹) Уривки з лїтописної грузинської компіляції Картлїс-Цховреба (Житє Грузії) в XXII т. Сборника свЂдЂній о КавказЂ c. 35-6.

³²) Вперше під 1146 р. — Іпат. с. 228.

³³) Іпат. с. 343.

³⁴) Іпат. с. 439, під 1187 р.

³⁵) Іпат. c. 453 -1192.

³⁶) Іпат. с. 450.

³⁷) Лавр. с. 241.

³⁸) Іпат. с. 185.

³⁹) Іпат. c. 205 — 1121.

⁴⁰) Іпат. c. 317, 369.

⁴¹) Іпат. c. 452.

⁴²) Іпат. c. 451.

⁴³) Про участь Половцїв у болгарських справах Успенский ор. c. 244 і далї passim. Київська лїтопись згадує походи Половцїв на Дунай під р.1187 і 1192 — c. 444, 453.

⁴⁴) N. Choniatae p. 691.

⁴⁵) Іпат. c. 450.

⁴⁶) Іпат. c. 452.

⁴⁷) От як походи Мстислава 1152, 1158, Сьвятославичів 1167 р., Ігоря й Сьвятослава Всеволодича 1184 р. і т. и.

⁴⁸) Іпат. c. 242, 424, 427, 437, 451, 495, 1 Новг. с. 216, Лавр.с. 375.

⁴⁹) Такий факт маємо 1223. р.: „великий князь половецкьй крести ся Бастый” (Іпат. c. 495). Але се могло бути наслїдком тодїшнїх полїтичних обставин. По за тим маємо звістки в Никонївській компіляції — І c. 158, 236. Впливи християнства на Половцїв малює нам Сказаніе о плЂнномъ ПоловчинЂ (Памятники стар. рус. литерат. I, 71 і Хрестоматія Аристова N 330), де Половець дарує церкві св. Миколи стадо коней.

⁵⁰) Іпат. c. 242, 343, 503, 1 Новг. c. 216.

⁵¹) Іпат. c. 437.

⁵²) Лавр. с. 415.

⁵³) Лавр. c. 397-1203.

⁵⁴) Іпат. c. 480.

⁵⁵) Про джерела й лїтературу до монґольсько-татарської міґрації див. прим. 15.

⁵⁶) Хинська держава тодї подїлена була на дві держави — полудневу й півнїчну, що воювали між собою, і то та то ся наймала собі в поміч Монґолів.

⁵⁷) Що повід до походу в Кіпчак дала поміч від Половцїв ворогам Монґолів, каже одно хинське джерело — історія Гобіля (у Березина Ж. М. Н. П. 1855, IX c. 110).

⁵⁸) У Рожера (як низше) Котян каже, що він „довгі лїта” воював з Татарами і двічи мав побіду, але за третїм разом Татари захопим його неприготованим і він, не можучи зібрати військо, мусїв тїкати, а Татари спустошили значну часть половецької землї, позабивавши людей (гл. 2). Оден епізод боротьби ще в Історії Монґолів д'Осона II c. 112.

⁵⁹) В звязку з сим треба толкувати і раду воєводи Дмитра, по словам лїтописи дану ним Бату: „не мози стряпати в землЂ сей долго, время ти єсть на Угры уже поити” (Іпат. c. 523): він отже знав, що метою походу була Угорщина.

⁶⁰) До традиції про побіду над Татарами під Голомуцом див. критичні уваги у Strakosch Grassmann'a c. 60 і далї.

⁶¹) Rogerii Carmen гл. 16 і 20.

⁶²) 11 квітня 1241.

⁶³) В т. III гл. 2.

⁶⁴) Recueil de voyages IV c. 749.

⁶⁵) Ібн-ель-Атір (в Уч. зап. акад. наукъ по I и III отд. т.II ) c. 664 (під р. 619 = 1222/3).

⁶⁶) Kritische Sammlungen zur Geschichte der Deutschen in Siebenbürgen, Голубовского Половцы въ Венгріи c. 4. В звязку з сим могла б стояти звістка, що Половцї мали з Угорщини поміч підчас своєї пізнїйшої боротьби з Татарами, в 1238 р. — Strakosch-Grassman op. c. c. 5. Про ще старшу міґрацію, з XI в., говорить Катона т. III c. 793 (але се звістки не конче певні).

⁶⁷) Акрополїт (бонське вид.) c. 68 і далї, Нікіфор Ґріґора (ibid. c. 37.

⁶⁸) Сам він хибно датує її 1242 p.

⁶⁹) Rogerii Carmen miserabile super destructione regni Hungariae гл. 2, 3, 8, 14, вид. у Ендлїхера Mоnumenta Arpadiana, також в Mоnumenta Germaniae, Script. t. XXIX, й новійше — в Historiae hungariae fontes domestici т. IV.

⁷⁰) Fejér Codex diplomaticus V. 2 p. 512.

⁷¹) Про міґрацію Половцїв на Угорщину й пізнїйшу їх долю тут спеціальна розвідка проф. Голубовского Половцы въ Венгріи — в київських Универс. ИзвЂстіях 1889, і осібно.

⁷²) Іпат. c. 533, 539, 543.