Том 9. Наброски, конспекты, планы

Чи знаеш, він який парнище?
На світі трохи есть таких, —
Сивуху так, як брагу, хлище. —

* * *

Од сонця ввесь він попалився
І губи, як пузир, надув,
Очища в лоб позападали,
Сметаною позапливали,
А голова вся в ковтунах.
Із рота слина все котилась,
Як клоччя, борода скомшилась,
Всім задавав собою страх. —

* * *

Сорочка зв’язана узлами
Держалась всилу на плечах,
Попричепляна мотузками,
Як решето була в дірках.
Замазана була на палець,
Запалена, аж капав смалець,
Обутий в драні постоли,
Із дір онучі волочились
Зовсім хоть вижми помочились,
Пошарпані штани були.

* * *

Відкіль такії се мандрьохи,
І так уже вас тут не трохи,
Якого чорта ви прийшли?
Хіба щоб хату холодити. —

* * *

І всі розумні хвило<….>,
Що в світі вчились мудровать,
Ченці, попи і крутопопи
Мирян щоб знали научать.
Щоб не ганялись за гривнями,
Щоб не возились з попадями,
Та знали церковь щоб одну;
Ксьондзи, по кінські щоб не ржали.

* * *

І ті були там лигоминці,
Піддурювали що дівок,
Що в вікна дрались по драбинці
Під темний, тихий вечерок,
Що будуть сватать їх, брехали,
Підманювали, улещали,
Поки добрались до кінця.
Тогді дівки обман пізнали,
Да ба! — уже товстеньки стали,
Що послі сором до вінця. —

* * *

Хоть чоловікам не онее,
Да коли жінці, бачиш, тебе,
Так треба угодити їй.

* * *

Бо щоки терли маніею,
І блейвасом і ніс, і лоб,
Щоб краскою, хоть не своею,
Причаровать к собі народ.
Із ріпи підставляли зуби,
Ялозили все смальцем губи,
Щоб подвести людей на гріх,
Пиндючили якіїсь бочки,
Мостили в пазусі платочки,
Все жарти їм були да сміх.

* * *

Іще як самі дівовали
Да з хлопцями як гарцювали,
Та й по дитині привели.

* * *

Щоб не своїм не торговали,
Того б на одкуп не давали,
Що треба про запас держать.

* * *

І може б навістив Сибір,
Та смерть ізбавила косою,
Що кат легенькою рукою
Плечей йому не покропив.

* * *

Як по шинкам вночі ходили
І як з кишень хустки тягли.

* * *

Ремнями драла, мов биків,
Кусала, гризла, бичовала,
Кришила, била і щипала,
Топтала, дряпала, пекла,
Порола, корчила, товкла,
Вертіла, рвала, шпиговала
І кров із тіла їх пила.

* * *

Сиділи, руки поскладавши,
Для них все празники були,
Люльки курили, полягавши,
Або горілочку пили,
Не тютюнкову і не пінну,
Но третьопробну, перегінну,
Настоянную на бад’ян,
Під челюстями запікану,
І з ганусом і до калгану,
В ній був і перець, і шапран.

* * *

І ласощі все тільки їли,
Сластьони, коржики, стовпці,
Варенички пшеничні, білі,
З кав’яром пухлі буханці;
Часнок, рогіз, паслін, кислиці,
Козельці, терн, мед, полуниці,
Крутії яйця з сирівцем,
І дуже смачнюю яешню
Якусь німецьку, не тутешню,
А запивали все пивцем.

* * *