ТРЕТЬЯ МИРОВАЯ: Битва за Украину

Ющенко: Я знаю [декілька слів нерозбірливо] спеціально поїхав з Бондарем, поїхав, тоді я прихожу до нього: «200 мільйонів на депозит нада в якийсь російський банк.»

Кучма: Резервний?

Ющенко: Резервний. [декілька слів нерозбірливо] взагалі не можна попасти [декілька слів нерозбірливо], но я тоді повірив, шо [два слова нерозбірливо].

Марчук: Ну, він це блєфував.

Кучма: Блефував.

Марчук: [декілька слів нерозбірливо] посилання там це, в природі авантюра, в самій природі чоловіка.

Кучма: А не сам підпис ставив.

Марчук: Не ставив, да.

Кучма: Любого заставляв, а сам не ставив.

Плющ: Який вже Дурдинець, але вже його він підбив.

Кучма: Я кажу: «Василь Васильович, ну шо ви робите?» «А він казав, шо з вами це погодив» [голосно всі разом сміються]. Я кажу: «Треба телефон [слово нерозбірливо]».

Плющ: О-о-о-й! То вже ж боїться так уже ж, а етот його підпис [слово нерозбірливо.]

Ющенко: У нас уже більше фінансової доктрини, чим [декілька слів нерозбірливо]. Сьогодні збирав усіх міністрів і замміністрів [декіль­ка слів нерозбірливо] виконання бюджету і фінансування, 100% фінансування всіх. Він як [декілька слів нерозбірливо; голос­но всі сміються.]

Плющ: Підождіть, я вам розкажу, підождіть я ось вам закінчу, я ось вам розкажу [голосно сміються].

Марчук: Ну, але все працює і...

Плющ: Нє, нє, нє він думав [декілька слів нерозбірливо], тут нема чого даже, гріх казать.

Марчук: Нє, я кажу, шо цей прийом працює, шо...

[Голосно говорять і сміються всі разом.]

Кучма: Може, мені довідку, за мою довідку [голосно сміються]. Головне, шоб довідки були всі, документи були в порядку.

Плющ: [декілька слів нерозбірливо].

Марчук: [декілька слів нерозбірливо], чесний і порядний. Школа така, хорошого першого...

Плющ: А от я його, так коли розслаблялися, то я його, ну невзнаки так поки, він же такий, шо рідко. Я: «Василь Васильович, одного не пойму, чи ви переродився, чи ви переформувався, чи як так, шо ви...» У молодості він же був завсільхозотдєлом ЦК ВЛКСМУ. Ви уявляєте? Це ж, це ж авантюра за авантюрою, це ж [слово нерозбірливо] равна взриву [голосно сміються]. Сільхозотдел ЦК ВЛКСМУ. [Голосно говорять і сміються всі разом] І він бистро, а він каже, шо щастя моє, шо я оттуда вискочив, я куда угодно, но все ж таки був на цій...

Кучма: Я весь час так тихенько запропонував: «Василь Васильович, може, губернатором поїдете?» «Куди?» «В Закарпаття.» «Ні, ні, ні! Я не...» [сміється].

Марчук: А він звідти і там...

Кучма: [перебиває] Да, я [декілька слів нерозбірливо говорять разом]. Я, мабуть, раз 15 йому пропонував, хай би їхав, блядь.

Марчук: До речі, він там би...

Плющ: Там би він навіть [два слова нерозбірливо], но він же боїться хазяйнувать.

Кучма: Ну, там же треба, шоб когось боялись.

Литвин: [прізвище не зрозуміло] каже: «Василь Васильович, а чого вони кажуть, шо ви уходите?» Він каже: «А хто тобі сказав?» [голосно всі сміються]. «Та Пінзеник сказав». «Та він же там [де­кілька слів нерозбірливо; всі дуже голосно сміються].» Забув вже, шо [декілька слів нерозбірливо; всі сміються].

Кучма: Як він образився, шо на прем’єр-міністра не запропонували. Шалено. Прийшов до мене: «Все, піду, все, працювати не буду, достатньо.» [декілька слів нерозбірливо], потім почав відгрібати назад [хіхікає, голосно позіхає, декілька слів нерозбірливо].

Плющ: Нє, ну ж куда, державний службовець висшого гатунку, висшого гатунку.

Марчук: І він тримається.

Плющ: Я ж кажу, державний службовець висшого гатунку.

Марчук: Канєчно, з підлеглими, підлеглим з ним не просто.

Плющ: Да-а! Ну, а якшо по великому рахунку, то рєдіска. Ну, ви знаєте, все-таки...

Марчук: А! В цьому плані.

Кучма: От тільки рєдіска Василь Васильович в ніч на 31 на 1 [два слова не зрозуміло], не виходячи звідтіля [декілька слів нероз­бірливо].

Марчук: Да, да, да.

Кучма: Доповідав же: «Ніхто, я заборонив всім, нічого не випили, все [декілька слів нерозбірливо]».

Ющенко: Хороші правила придумали, да [декілька слів не­розбірливо] по всьому світі, по всьому світі. Це мільярди, це не сотні мільярдів навіть, програми переписали, замовлення якісь замовили.

Кучма: Ой-ой-ой! [голосно позіхає].

Плющ: Віктор Андрійович, є така народна мудрість: гроші роблять гроші, а бідність робить дітей [сміються].

Ющенко: А мені як, в прямому смислі розуміть [декілька слів не­розбірливо, сміються].

Плющ: Ну, так нє, це даже в марксистсько-ленінській ідеології, це сущность «Капітала» по Марксу. Або він росте, або він цвіте [декілька слів нерозбірливо].

Ющенко: Я думаю, шо...

Плющ: [перебиває] Поетому, оті, шо технології придумали, то великі гроші, шоб ти знав. Ми віддали гроші ще більше, але придумать, то також великі гроші. Да, там уми працюють і не так просто.

Марчук: Зараз епоха ця телекомунікаційно-інформаційна еко­номіка, то єсть технологія дає майже так, як високоприбуткова галузь економіки.