Читаем Убік полностью

— Я поговорю з Еллою, — сказав Джо.

— Зараз? — запитав Ел. — Краще зачекай, поки точно знатимеш, що їй сказати. Поговори з нею завтра. Йди додому та поспи.

— Іти додому — означає йти до Пет Конлі, — відповів Джо. — А в мене зараз немає на неї сил.

— Зніми готельний номер тут, у Цюриху, — порадив Ел. — Зникни. Я повернуся на корабель, розповім про все іншим і повідомлю Асоціацію. Ти можеш делегувати мені свої повноваження у письмовій формі.

— Принесіть нам ручку й аркуш паперу, — попросив він у фон Фоґельзанґа.

— Знаєш, із ким мені хотілося б поговорити? — сказав Джо, коли власник мораторіуму подався за ручкою й папером. — Із Венді Райт. Вона знатиме, що робити. Я ціную її думку. Дивно, чому так? Ми заледве знайомі.

Він раптом звернув увагу на ледь чутну фонову музику, що нависала над залою. Вона лунала тут увесь цей час. Так само, як і в гелікоптері.

— 'Dies irae, dies ilia, — похмуро співали голоси, — Solvet saeclum in favilla, teste David cum Sybillad4.

«„Реквієм“ Верді», — усвідомив він. Певно, фон Фо- ґельзанґ власноруч умикав його о дев’ятій кожного ранку, коли приходив на роботу.

— Коли ти знімеш номер, — сказав Ел, — я спробую вмовити Венді Райт, аби вона прийшла до тебе.

— Це буде аморально, — відповів Джо.

— Що? — Ел витріщився на нього. — У такі важкі часи? Коли вся організація може розлетітися на друзки, якщо ти не візьмеш себе в руки? Все, що допоможе тобі стати на ноги, — бажане, навіть більше — воно необхідне. Повертайся до відеофона, зателефонуй у готель, а потім приходь сюди. Скажеш мені назву готелю і...

— Всі наші гроші нічого не варті, — сказав Джо. — Я не зможу подзвонити, хіба що знайду ще одного колекціонера, який погодиться обміняти їх на сучасну десятифранкову швейцарську монету.

— Господи, — глухо застогнав Ел і захитав головою.

— Це моя провина? — запитав Джо. — Хіба через мене той четвертак, що ти мені дав, вийшов з ужитку?

Його охопив гнів.

— У якомусь химерному сенсі — так, — сказав Ел, — це твоя провина. Проте я не знаю чому. Можеі колись і збагну. Гаразд, тоді повертаймося обоє на «Претфол II». Звідти і можеш забрати Венді Райт з собою до готелю.

— Quantus tremor estfuturus, — виспівували голоси. — (J turn do judex est venturus, cuncta stride discussurus.

— Чим я заплачу за номер? Вони не приймуть наших грошей, як і той телефонний автомат.

Лаючись, Ел різко витягнув свій гаманець і поглянув на купюри.

— Ці старі, але досі в обігу. — Він роздивився монети, іцо були у нього в кишенях. — А ці вже вилучені. — Ел висипав монети на килим, позбуваючись їх із тією самою огидою, що й телефонний автомат.

— Візьми це, — він передав Джо паперові гроші. — Тут вистачить на номер на одну ніч, вечерю й кілька напоїв для вас обох. Завтра зранку я відправлю корабель Із Нью-Йорка, щоб вас забрати.

— Я поверну, — пообіцяв Джо. — Як тимчасовий директор «Ранситер і компаньйони» я матиму вищу зарплату. Зможу виплатити всі свої борги разом із податковою заборгованістю, штрафами і пенею, яку податківці наклали...

— Без Пет Конлі? Без її допомоги?

— Тепер я можу викинути її геть, — відповів Джо.

— Ну-ну, — сказав Ел.

— Це для мене новий початок. Новий шанс.

«Я зможу керувати фірмою, — сказав він подумки. — Звісно, я не припущуся такої помилки як Ранситер. Гол- лісу під виглядом Стентона Міка не вдасться заманити мене та моїх інерціалів за межі Землі, де ми будемо легкою здобиччю».

— На мою думку, — сказав Ел глухим голосом, — ти сам прагнеш зазнати невдачі. Ніякі обставини — включно з цією — нічого не змінять.

— А я думаю, — відповів Джо, — що прагну досягти успіху. Ґлен Ранситер бачив це, тому й зазначив у заповіті, що у разі його смерті саме я маю взяти керівництво компанією на себе, якщо мораторіуму «Любі браття» або будь-якому іншому закладу з хорошою репутацією, який я оберу, не вдасться повернути його до напівжиття.

Тепер Джо почувався впевненіше, численні прийдешні можливості поставали перед ним так чітко, ніби він був наділений даром ясновидіння. А потім він пригадав талант Пет — те, що вона здатна робити з ясновидцями, з будь-якою спробою передбачити майбутнє.

— 'Tuba mirum spargens sonum, — співали голоси. — Per sepulchra regionum coget omnes ante thronum.

Вдивляючись у його обличчя, Ел сказав:

— Ти не викинеш її геть. Не з її талантом.

— Я зніму кімнату у цюрихському готелі Rootes, — вирішив Джо. — Як ти й пропонував.

«Але, — думав Чип, — Ел має рацію. Нічого з цього не вийде. Пет, або й навіть щось гірше, прийде туди і знищить мене. Я приречений — так, як це слово розуміли в класичну епоху». У його збуджену виснажену свідомість увірвався образ: пташка/бпіймана у тенета. Над цим образом нависав час, і ві^ того ставало страшно. Цей його аспект видавався буквальним та реальним. А також, як він гадав, пророчим. Однак він ніяк не міг до кінця збагнути чому. «Монети, — думав Джо. — Виведені з обігу, відхилені автоматом. Тепер це просто предмети колекціонування. Як ті, що лежать у музеях. Вся справа в цьому? Важко сказати». Він насправді не знав.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Para bellum
Para bellum

Задумка «западных партнеров» по использование против Союза своего «боевого хомячка» – Польши, провалилась. Равно как и мятеж националистов, не сумевших добиться отделения УССР. Но ничто на земле не проходит бесследно. И Англия с Францией сделали нужны выводы, начав активно готовиться к новой фазе борьбы с растущей мощью Союза.Наступал Interbellum – время активной подготовки к следующей серьезной войне. В том числе и посредством ослабления противников разного рода мероприятиями, включая факультативные локальные войны. Сопрягаясь с ударами по экономике и ключевым персоналиям, дабы максимально дезорганизовать подготовку к драке, саботировать ее и всячески затруднить иными способами.Как на все это отреагирует Фрунзе? Справится в этой сложной военно-политической и экономической борьбе. Выживет ли? Ведь он теперь цель № 1 для врагов советской России и Союза.

Василий Дмитриевич Звягинцев , Геннадий Николаевич Хазанов , Дмитрий Александрович Быстролетов , Михаил Алексеевич Ланцов , Юрий Нестеренко

Фантастика / Приключения / Боевая фантастика / Научная Фантастика / Попаданцы
Один против всех
Один против всех

Стар мир Торна, очень стар! Под безжалостным ветром времени исчезали цивилизации, низвергались в бездну великие расы… Новые народы магией и мечом утвердили свой порядок. Установилось Равновесие.В этот период на Торн не по своей воле попадают несколько землян. И заколебалась чаша весов, зашевелились последователи забытых культов, встрепенулись недовольные властью, зазвучали слова древних пророчеств, а спецслужбы затеяли новую игру… Над всем этим стоят кукловоды, безразличные к судьбе горстки людей, изгнанных из своего мира, и теперь лишь от самих землян зависит, как сложится здесь жизнь. Так один из них выбирает дорогу мага, а второго ждет путь раба, несмотря ни на что ведущий к свободе!

Альфред Элтон Ван Вогт , Борис К. Седов , Виталий Валерьевич Зыков , Евгений Сухов , Уильям Питер Макгиверн

Боевики / Боевик / Детективы / Научная Фантастика / Фэнтези