Читаем Unknown полностью

На цьому й заснована система прав у сучасному світі. В цих культурних та законних рамках великі держави постійно поглиблюють прірву між собою і слабшими націями й дедалі сильніше тиснуть на них. Чим далі і чим швидше крокує технічний прогрес, тим більше загрожені слабші держави та нації і тим більшого тиску вони зазнають. Ніхто зараз не питає великих держав на підставі якого права вони ще сильніше тиснуть на інші держави та нації, сильніше, ніж будь-коли до того, як самі стали технічно і промислово розвиненими. Сьогодні наддержави запускають супутники в космос, які рухаються навколо Землі по своїх орбітах і записують найдрібніші деталі, розвідують секрети інших держав. Чому вони це роблять? Хто їм це дозволив?

Нині власники передових технологій можуть стежити за більшістю засобів зв’язку між людьми на світовому рівні, особливо між політиками і лідерами держав, а також за науковими зв’язками. Чому так? Хто їх просив стежити? Чи хтось виступає проти цього? Відколи США запустили ці супутники і збирають розвідінформацію, відтоді всі мають право так робити.

Хіба прослуховування ліній зв’язку між людьми в світі не є порушенням їхніх прав? Чи ставив хтось це питання США, СРСР, Британії, Франції та Німеччині? Чи визнає хто-небудь слушність такого питання, якщо воно постане? Ні, кожен скаже сам собі: вони сильні, тому можуть так чинити; вони здатні на це, тому повинні користуватися можливістю.

Сьогодні проблема атомної бомби та її застосування є загальносвітовою. Самі великі держави порушують цю проблему тому, що бояться одна одну. Вони ведуть суперечку і кожна прагне ошукати державу-суперницю нав’язавши їй скорочення ядерного арсеналу, тоді як самій озброїтися все більше й більше. Проте, хіба менші держави планували коли-небудь виступити проти виробників атомних бомб заявивши, що поки ці бомби не знешкодять і не ліквідують та поки людство, над яким постійно нависає ядерна небезпека, не поверне собі спокій, вони не бажають з ними мати ніяких зносин: ані торгівлі, ані співробітництва в жодній справі?

Чи планували колись держави третього світу, нації, що не приєднались та інші держави світу вжити якихось важелів проти гонки ядерних озброєнь? Ні. Якщо ви їм це запропонуєте, вони скажуть, що це передова технологія і раз вони, ядерні держави, нею володіють, здатні на це, то повинні виробляти цю зброю.

Інакше кажучи, вони визнають логіку зверхности. І гнобитель, і пригноблені народи однаково погодилися на відсутність рівноваги в сучасному світі. Культура зверхности і панування стала самоочевидною. Коли ми на міжнародних зібраннях засуджуємо Схід і Захід за їхні дії, то чудово розуміємо подив лідерів та представників різних держав.

Їм це видається чимось дивним і необдуманим, але це звична позиція вільної нації. Так мали б чинити, та не чинять, усі держави. Ми дійшли висновку, що всеприсутність культури зверхности сьогодні стала найбільшим злом. Вона виявилась надто згубною для слабких держав, тоді як великих спонукала нехтувати правами людини.

Агресія США проти Ґренади, різня беззахисних мирних жителів Лівану, яку вчинив Ізраїль за підтримки США, жорстокі утиски чорного населення, яке є істинним господарем своєї землі, з боку влади ПАР також за підтримки США і деяких європейських держав – усі ці наруги над правами людини легко сходять з рук.

Та коли десь у світі пригнічена особа, котру обурює таке становище вдається до якихось дій, коли стається вибух або ще щось це засуджується як прояв тероризму. Тоді як агресію США проти Лівії, бомбардування помешкання президента держави і вторгнення на її територію світ не засудив.

Щоразу, коли згадують про тероризм, то зазвичай на думку спадають відчайдушні вчинки молоді, яку гноблять і яка невдоволена життям, із Палестини, Лівану чи якоїсь африканської або латиноамериканської країни і рідше про дії тої чи іншої великої держави, приміром США чи Британії. Це не що інше, як вияв культури зверхности, тієї культури, яка, на жаль, охопила свідомість людей усього світу.

В культурі зверхности слова додатково набувають своєрідних значеннєвих відтінків, що відповідають засадам системи панування. Наприклад, слово «тероризм» тлумачиться так, що агресія США проти Лівії, погрози Нікараґуа чи вторгнення в Ґренаду не підпадають під його визначення. Це вагомий недолік наявного стану речей.

Отже, причина краху намагань звершених в ім’я прав людини – навіть якщо ці намагання були щирими і серйозними – полягає в природі тої основи, на якій ці права людини хотіли закласти й проголосити, що неможливо. Цю основу необхідно знищити до тла, а систему панування засудити. Держави і народи повинні рішуче відкинути негожу та несправедливу покору великим потугам, аби права людини були почуті, дотримані та відновлені.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Против всех
Против всех

Новая книга выдающегося историка, писателя и военного аналитика Виктора Суворова — первая часть трилогии «Хроника Великого десятилетия», написанная в лучших традициях бестселлера «Кузькина мать», грандиозная историческая реконструкция событий конца 1940-х — первой половины 1950-х годов, когда тяжелый послевоенный кризис заставил руководство Советского Союза искать новые пути развития страны. Складывая известные и малоизвестные факты и события тех лет в единую мозаику, автор рассказывает о борьбе за власть в руководстве СССР в первое послевоенное десятилетие, о решениях, которые принимали лидеры Советского Союза, и о последствиях этих решений.Это книга о том, как постоянные провалы Сталина во внутренней и внешней политике в послевоенные годы привели страну к тяжелейшему кризису, о борьбе кланов внутри советского руководства и об их тайных планах, о политических интригах и о том, как на самом деле была устроена система управления страной и ее сателлитами. События того времени стали поворотным пунктом в развитии Советского Союза и предопределили последующий развал СССР и триумф капиталистических экономик и свободного рынка.«Против всех» — новая сенсационная версия нашей истории, разрушающая привычные представления и мифы о причинах ключевых событий середины XX века.Книга содержит более 130 фотографий, в том числе редкие архивные снимки, публикующиеся в России впервые.

Анатолий Владимирович Афанасьев , Антон Вячеславович Красовский , Виктор Михайлович Мишин , Виктор Сергеевич Мишин , Виктор Суворов , Ксения Анатольевна Собчак

Фантастика / Криминальный детектив / Публицистика / Попаданцы / Документальное
Мохнатый бог
Мохнатый бог

Книга «Мохнатый бог» посвящена зверю, который не меньше, чем двуглавый орёл, может претендовать на право помещаться на гербе России, — бурому медведю. Во всём мире наша страна ассоциируется именно с медведем, будь то карикатуры, аллегорические образы или кодовые названия. Медведь для России значит больше, чем для «старой доброй Англии» плющ или дуб, для Испании — вепрь, и вообще любой другой геральдический образ Европы.Автор книги — Михаил Кречмар, кандидат биологических наук, исследователь и путешественник, член Международной ассоциации по изучению и охране медведей — изучал бурых медведей более 20 лет — на Колыме, Чукотке, Аляске и в Уссурийском крае. Но науки в этой книге нет — или почти нет. А есть своеобразная «медвежья энциклопедия», в которой живым литературным языком рассказано, кто такие бурые медведи, где они живут, сколько медведей в мире, как убивают их люди и как медведи убивают людей.А также — какое место занимали медведи в истории России и мира, как и почему вера в Медведя стала первым культом первобытного человечества, почему сказки с медведями так популярны у народов мира и можно ли убить медведя из пистолета… И в каждом из этих разделов автор находит для читателя нечто не известное прежде широкой публике.Есть здесь и глава, посвящённая печально известной практике охоты на медведя с вертолёта, — и здесь для читателя выясняется очень много неизвестного, касающегося «игр» власть имущих.Но все эти забавные, поучительные или просто любопытные истории при чтении превращаются в одну — историю взаимоотношений Человека Разумного и Бурого Медведя.Для широкого крута читателей.

Михаил Арсеньевич Кречмар

Приключения / Прочая научная литература / Образование и наука / Публицистика / Природа и животные
100 великих угроз цивилизации
100 великих угроз цивилизации

Человечество вступило в третье тысячелетие. Что приготовил нам XXI век? С момента возникновения человечество волнуют проблемы безопасности. В процессе развития цивилизации люди смогли ответить на многие опасности природной стихии и общественного развития изменением образа жизни и новыми технологиями. Но сегодня, в начале нового тысячелетия, на очередном высоком витке спирали развития нельзя утверждать, что полностью исчезли старые традиционные виды вызовов и угроз. Более того, возникли новые опасности, которые многократно усилили риски возникновения аварий, катастроф и стихийных бедствий настолько, что проблемы обеспечения безопасности стали на ближайшее будущее приоритетными.О ста наиболее значительных вызовах и угрозах нашей цивилизации рассказывает очередная книга серии.

Анатолий Сергеевич Бернацкий

Публицистика