Читаем В лабіринтах абверу полностью

«Немає ніякої вільної України. Мета наших старань у тому, щоб українці працювали на Німеччину, а не в тому, щоб принести щастя цьому народові. Україна має постачати те, чого не вистачає Німеччині. Це завдання здійснюватиметься, незважаючи на втрати. Від недостатнього харчування в Німеччині знижується продуктивність праці. Підвищити норми видачі хліба стало політичною потребою… Кількість зерна, якого не вистачає, має бути заготовлена на Україні… Постачання місцевого населення нас абсолютно не цікавить. Усе до останньої зернини мусимо вилучити, незважаючи на потреби місцевого населення.

…Для поведінки німців у рейхскомісаріаті визначальним моментом є те, що ми тут маємо справу з народом, який у всіх відношеннях є неповноцінним…

Освіта українців має стримуватися на низькому рівні. Відповідно до цього треба проводити шкільну політику. Вже трикласні школи являють собою надто високу освіту.

Все треба зробити, щоб підірвати народжуваність у цій країні.

Фюрер передбачив особливі захеди щодо цього. Інакше біологічна сила цього народу притисне німецький народ до стіни».

Закінчується промова Коха такими настановами цивільній адміністрації окупованої України: «…Всякі сентиментальні міркування — відкинути. Цим народом треба правити залізною силою з тим, щоб він допоміг нам виграти війну. Ми визволили його не для того, щоб зробити Україну щасливою, а для того, щоб забезпечити Німеччині життєвий простір і базу продуктового постачання».

Ось, виявляється, для чого «визволена» була Україна! Коментарі до такого документа навряд чи потрібні.

Може, після такої недвозначної декларації Коха, яка, власне, нічого не змінювала в поведінці окупантів, бо й до цього вони практично здійснювали на Україні політику нищення економіки та культури українського народу, оунівці перестали плазувати перед окупантами? Ні розгон «одноденного уряду» Стецька, ні одверті декларації на зразок проголошеної гауляйтером Кохом нічого в поведінці оунівців не змінили. Вже після цього вони беруть участь у створенні дивізії СС. «Галичина» і УПА — так званої Української повстанської армії, головним завданням якої до втечі окупантів з України була боротьба з радянськими партизанами.

Після другої світової війни українські буржуазні націоналісти лише змінили господарів. Їх штаб-квартира в Мюнхені на Цеппелін-штрассе і досі лишається однією з «національних» бірж, де наймають виконавців для підривної роботи. Насамперед, проти Радянського Союзу. Але, як і всякі найманці, жовтоблакитники не від того, щоб робити свою чорну справу і в іншому місці. їх можна було зустріти серед так званих «зелених беретів» у В'єтнамі. Вони об'єднуються для антирадянських вилазок з сіоністами та маоїстами. Уроки минулого не пішли їм на користь. Це й недивно: ненависть до великої Країни Рад і нашого суспільства — єдиний «товар», який у них є і яким вони торгують.

Та, як показав досвід минулої війни, зокрема досвід найширшвго використання німецькими таємними службами націоналістів усіх мастей, у тому числі оунівців, для тотального шпигунства, — на найманцях далеко не заїдеш. Радянська розвідка перемогла фашистську, бо спиралася на людей високої ідейності — полум'яних радянських патріотів, інтернаціоналістів,'для яких СРСР є Батьківщиною трудящих усього світу. Свідомість того, що служать вони справедливій справі, захищають Вітчизну, яка стоїть на чолі прогресу людства, народжувала у радянських розвідників ті високі моральні якості, завдяки яким їх діяльність викликає захоплення мільйонів трудящих і за межами нашої країни.

Про це вже багато розповідалося. Але тема про подвиг наших розвідників у Великій Вітчизняній — воістину невичерпна. Ця документальна повість є в тому літописі ще однією новою сторінкою, пізнавальною і корисною ще й тим, ідо вчить революційної пильності класовому підходу до суспільних подій і фактів.

В час гострої ідеологічної боротьби, яку веде капіталізм проти нашої країни, проти світу соціалізму, коли ідеологічні диверсанти спираючись на досвід абверу, знову намагаються використати проти радянських громадян, особливо проти молоді, націоналістичну отруту, читачеві буде цікаво ближче побачити і методи підривної «Лисячої нори», і справжнє обличчя її колишнього господаря — дволикого адмірала Канаріса.

Доктор філософських наук

лауреат премії імені Я.О.Галана

Ю. Римаренко

<p>ПРОЛОГ</p>

Папка «На доповідь» не тоншала. Якого б документа не взяв з неї полковник Максимович, зосередитися йому не вдавалось. Усі думки концентрувалися на одному: пригадати! Пригадати, коли, за яких обставин уперше почув це коротке, схоже на удар калатала прізвище: Долл! Воно промайнуло в протоколах останнього допиту Лук'янова. Документ із стенографічною повнотою передавав розмову слідчого з фашистським посіпакою, спійманим через чверть століття після того, як коїв свої злочини. Його затримали в Бресті при спробі переїхати кордон за паспортом, виданим однією із західноєвропейських держав.

Перейти на страницу:

Похожие книги

После
После

1999 год, пятнадцать лет прошло с тех пор, как мир разрушила ядерная война. От страны остались лишь осколки, все крупные города и промышленные центры лежат в развалинах. Остатки центральной власти не в силах поддерживать порядок на огромной территории. Теперь это личное дело тех, кто выжил. Но выживали все по-разному. Кто-то объединялся с другими, а кто-то за счет других, превратившись в опасных хищников, хуже всех тех, кого знали раньше. И есть люди, посвятившие себя борьбе с такими. Они готовы идти до конца, чтобы у человечества появился шанс построить мирную жизнь заново.Итак, место действия – СССР, Калининская область. Личность – Сергей Бережных. Профессия – сотрудник милиции. Семейное положение – жена и сын убиты. Оружие – от пистолета до бэтээра. Цель – месть. Миссия – уничтожение зла в человеческом обличье.

Алена Игоревна Дьячкова , Анна Шнайдер , Арслан Рустамович Мемельбеков , Конъюнктурщик

Фантастика / Приключения / Приключения / Исторические приключения / Фантастика: прочее
Меч королей
Меч королей

Король Альфред Великий в своих мечтах видел Британию единым государством, и его сын Эдуард свято следовал заветам отца, однако перед смертью изъявил последнюю волю: королевство должно быть разделено. Это известие врасплох застает Утреда Беббанбургского, великого полководца, в свое время давшего клятву верности королю Альфреду. И еще одна мучительная клятва жжет его сердце, а слово надо держать крепко… Покинув родовое гнездо, он отправляется в те края, где его называют не иначе как Утред Язычник, Утред Безбожник, Утред Предатель. Назревает гражданская война, и пока две враждующие стороны собирают армии, неумолимая судьба влечет лорда Утреда в город Лунден. Здесь состоится жестокая схватка, в ходе которой решится судьба страны…Двенадцатый роман из цикла «Саксонские хроники».Впервые на русском языке!

Бернард Корнуэлл

Исторические приключения
Добыча тигра
Добыча тигра

Автор бестселлеров "Божество пустыни" и "Фараон" из "Нью-Йорк Таймс" добавляет еще одну главу к своей популярной исторической саге с участием мореплавателя Тома Кортни, героя "Муссона" и "Голубого горизонта", причем эта великолепная дерзкая сага разворачивается в восемнадцатом веке и наполнена действием, насилием, романтикой и зажигательными приключениями.Том Кортни, один из четырех сыновей мастера - морехода сэра Хэла Кортни, снова отправляется в коварное путешествие, которое приведет его через обширные просторы океана и столкнет с опасными врагами в экзотических местах. Но точно так же, как ветер гонит его паруса, страсть движет его сердцем. Повернув свой корабль навстречу неизвестности, Том Кортни в конечном счете найдет свою судьбу и заложит будущее для семьи Кортни.Уилбур Смит, величайший в мире рассказчик, в очередной раз воссоздает всю драму, неуверенность и мужество ушедшей эпохи в этой захватывающей морской саге.

Том Харпер , Уилбур Смит

Исторические приключения