Вигнання в рай (СИ)

- ван брав участь у зароблянн грошей? - так, наче й повдомили про те, що небо раптом упало на землю, перепитала бабуся, очевидно, не повривши власним вухам. - ван брав участь у зароблянн грошей! Ха-ха-ха!... - щиро розсмялася вона. - Та ван, царство йому небесне, хоч кажуть , що про покйникв поганого не можна говорити, але ван, прости Господи, у свому житт, мабуть, копйки зроду не заробив. Вн тльки витрачати вмв. Заробляти грош - це справа Семена Павловича, це вн заробляв.

- А чим же ван займався?

- Та на ши у Семена ж сидв, чим же вн ще займався. Забулдига ван був першостатейний, забулдига й гуляка. З самого дитинства зладу з ним не було някого: то в город чийсь залзе й не скльки т городини вирве, скльки перетовче, то вкно комусь виб", то ще в яку халепу влзе, а батькам вддувайся - ох натерплися вони з ним. А як в школу пшов, то ще грше - класу з п"ятого чи шостого вже курити й випивати потроху почав, бдн вчител з ним натерплися, насилу якось вже школу закнчив. Деклька разв навть намагався ще й до роботи стати, то там, то там десь поступить, але бльше мсяця нде не втримувався: тльки п", роботу прогулю, та тягне все, що погано лежить - кому ж це сподобаться. Так все сво життя й пропив та прогуляв. Врнше, брешу, було трохи в його життя бльш-менш людського. Закохався якось наш ван не на жарт, у Настю Петриченко, Кирила Петриченка дочку з нашого ж мстечка. Закохався, як кажуть, на смерть, вже так, сяк до не, а вона ж що, вона, наче б сама теж покохала вана, але вийти замж за такого гультяя - це просто життя сво загубити, та й год. Та й батьки ж дуже були проти такого, зрозумло. Та Йван, як на диво, побожився, що кине пити й гуляти, таки довший час справд не пив, та довгенько таки не пив - в рот т гидоти не брав. Вс просто очам свом не врили, але факт, як кажуть, факт, н грама ван не п", сумирний став, на роботу щодня ходить. вана на той час на дуже гарну роботу улаштував його брат Семен, який на той час уже у нас в районному начальств ходив. Що ж, дивляться вс, що ван вже зовсм не той, за розум узявся й господар добрячий, непитущий - як кажуть, нчим крити, та й Настя його таки й справд кохала, одне слово одружились вони з великого свого кохання. Невдовз й донечка в них народилася, рочкою назвали, жили наче ж добре, не бдували, щаслив так вс були. Та не так вже це щастя довго тривало. Там десь, чи рокв зо три вони отак у щаст й прожили. А потм ван потроху таки знов за сво взявся: спершу, криючись, потроху почав пдпивати, а дал бльше й бльше, все почалося знову. П" та гуля наш ван, та ще й дружину свою з донечкою почав ображати, та навть руки розпускати - лихо й бда, та й год, що ще ждати вд т проклято горлки. Не витримала тако наруги Настуня, дружина ванова, на серце дуже вона, дуже заслабла, та невдовз й приставилася сердешна, земля й пухом. А ван псля цього з горя так почав пити, що не дай Бог, на серц то в нього який камнь важезний - вн же розумв, що смерть кохано на його совст, розумв. Та отак вн не набагато й пережив свою дружину, вд горлки почалися в нього всляк хвороби: печнка там, шлунок, серце - одне слово все в нього захворло вд горлки. А лкуватися вн н за як грош не хотв. Воно, може б, змогли лкар йому чимось зарадити, брат Семен бо ж не пошкодував би на лкування няких грошей, та який толк з того лкування, як ван, не встигне зранку прокинутись, а вже напився. Та й сам вн, ван говорив, що, мовляв, свою дружину я вбив, то й мен теж не можна жити на цьому свт. Справедливо, мовляв, так буде. Так от невдовз й пшов услд за дружиною, царство йому небесне. Отака от сторя.

- А що ж Семен Павлович? - запитав Сергй, який давно вже зрозумв, що сторя, яку йому розповла ра - це просто вигадка, але йому все ж хотлося розбратися в усьому бльш глибоко, та й просто зараз в його стан хотлося, щоб хоч хтось побув поряд просто й вдверто поговорив з ним.