Военный дневник. Год второй

Ну нарешті зима.
Відновився порядок речей,
наладналися зламані
небо, степи і дороги.
Забіліла снігами
відрада для спраглих очей,
заплелися судинами
дивні стежки-восьминоги.

Хто ж це прийде зі Сходу

на наш незамолений гріх?
Древній, немічний волхв
у лахміттях та майже босоніж?
Напівзгорблений
попід вагою дарів чарівних
підповзе й покладе їх
під берці брудні на осонні.

Чи це буде пестливий

та самозакоханий цар
із тавром од біди
і з дарами в сапфіровій скриньці?
Підійде, задоволений,
вищиряний яничар,
вб'є мільйони нараз
або різатиме всіх поодинці.

Ну, а поки сніги.

Запорошують наші сліди
від окопів у полі
до чорних хрестів на дзвіниці,
до живих та загиблих
господарів свят коляди,
що кладуть калачі
з молодої, ярої пшениці…

* * *

Новые обстрелы по области. В Купянске двое убитых. Наши ударили по Макеевке.

* * *

Итак… Где-то через месяц начать «Стикс-ривер». В перспективе — «Новый Элиан», хотя и есть сомнения.

А вот насчет четвертой трилогии «Аргентины» − не уверен.

* * *

Воду включили.

Будет ли ночью обстрел?

654 день войны.

Харьков, 2023 г.