Все ясно

З- за дерева вийшов божевільний поміщик Соф'ювка Н., чиє ім'я штетль пізніше вказуватиме на картах і внесе до Мормонського перепису, вийшов із затінку дерев. «Я усе бачив, -істерично закричав він, - я можу засвідчити. Віз їхав надто швидко, як на таке болото (біда запізнитися на власне весілля, але ще більша біда - запізнитися на весілля твоєї дівчини, яка виходить заміж не за тебе), - і раптом взяв та й перекинувся, а якщо це не зовсім так, то віз не перекинувся сам, а його перекинуто вітром з Києва чи з Одеси, чи ще звідкись, а коли і це вас не переконує, тоді я вам розкажу, як воно було: клянуся своїм лілейнобілим ім'ям, що то ангел з камінними крилами зійшов з небес і забрав із собою Трохима, бо Трохим був занадто хороший чоловік для цього світу. А хто не такий? Всі ми надто хороші одне для одного»,

«Трохим? - перепитав Янкель, дозволяючи Ханні бавитися рахівницею його безчестя, - чи не той це Трохим, що був шевцем у Луцьку і помер півроку тому від запалення дегень?»

«Дивіться!» - загукала хихикаючи Кана й підняла над головою Валета Куннілінгуса з порнографічної колоди_; карт»

«Ні - сказав Соф'ювка, - того звали Тро-хум, через у. А цього - через и. Трохум помер у Ніч Найдовшої Ночі. Ні, зачекай. Ні. Він помер, бо був митцем».

«Іще!» - Кана вискнула з радості, підносячи вицвілу карту зоряного, неба.

«Вилізь із води! - гавкнув на неї Янкель набагато гучніше, ніж хотів би гавкнути на дочку Доброчесного Рабина чи на будь-яку,іншу дівчинку, - ти поранищся!»

Кана побігла на берег. Зорі Зодіаку розпливалися у глибокій гзеленій воді, а карта поволі опускалася на річкове дно, щоб лягти там вуаллю на конячій морді.

Віконниці штетля розчахнулися назустріч гармидеру (цікавість була єдиною річчю, яку його мешканці поділяли між собою). Пригода ця сталася на малих водоспадах, що правили за межу між двома частинами міста - Єврейським кварталом та трьома Людськими кварталами. Всі так звані священнодійства - навчання релігії, кошерна бойня худоби, переговори і т. д. - відбувалися у Єврейському кварталі. А повсякденна рутина - світське навчання, суддівство, торги та інше - у Людських кварталах. Розкарячена між кварталами стояла Правостійна синагога. (Сам ковчег був встановлений точно вздовж лінії поділу між Єврейським і Людським кварталами з тим розрахунком, щоб один із двох згортків Тори лежав у кожній частині.) Фіктивна лінія поділу, проведена крейдою від Радзивілового лісу до річки, час від часу зміщувалася - утім, не більш як на волосину - у той чи в інший бік, як і співвідношення між святістю та світськістю у містечку, за винятком зміни 1764 року, коли під час Погрому битих скринь все містечко секуляризувалося. Синагогу в таких випадках розбирали й переносили на нове місце. 1783 року до неї нарешті приробили колеса, і це дало змогу спростити вічну тяганину між єврейськістю та людськістю.

«Як я розумію, тут щось трапилося», - сказав, задихавшись, скромний антиквар Шлойм В., який жив на благодійні пожертви, після невчасної смерті своєї жінки ніяк не міг розпрощатися зі своїми канделябрами, античними бюстами й пісковими годинниками.

«А ти звідки знаєш?» - запитав Янкель.

«Біцль Біцль викрикнув мені з човна, як плив по Доброчесного Рабина. По дорозі сюди я стукав куди тільки міг».

«То добре, - сказав Янкель, - треба оголосити по штетлю».

«А ви певні, що він неживий?» - запитав хтось.

«Цілком, - сказав Соф'ювка, - не живіший, ніж був до зустрічі власних батьків. Або й того гірше, бо тоді він, принаймні, був краплиною в батьковім члені та пустотою в материному чреві».

«А ти пробував його рятувати?» - запитав Янкель.

«Ні».