Замок

Пепі закінчила розповідь. Вона витерла кілька сльозинок з очей та щік і подивилася на К., хитаючи головою, ніби хотіла сказати, що насправді йдеться зовсім не про її нещастя, вона витримає все і не потребує допомоги, ані розради, а тим більше від К. Попри свою юність, вона вже знає життя, а її нещастя тільки підтверджує її досвідченість. Ідеться про К., вона хотіла змалювати все для нього, це здається Пепі важливим навіть після того, як її сподівання було зруйновано.

– Яка в тебе бурхлива фантазія, Пепі, – сказав К. – Неможливо повірити, що ти все це побачила й збагнула.

Це просто мрії з вашої темної та тісної дівочої кімнати внизу, там вони на місці, але тут, у просторому шинку, виглядають дивно. З такими думками ти не могла б тут затриматися, це само собою зрозуміло. Твоя сукня і зачіска, якими ти так хвалилася, – вони народилися там, у темряві ваших ліжок і вашої комірчини, і там усе це, безумовно, дуже гарне, але тут кожен потай або й відверто з цього сміється. А що ти поза тим розповідаєш? Мене використали й зрадили? Ні, люба Пепі, мене так само не використали й не зрадили, як і тебе. Це правда, зараз Фріда пішла від мене, або, як ти висловлюєшся, втекла з моїм помічником, ти бачиш якусь частину правди. І це справді дуже малоймовірно, що вона стане моєю дружиною, але зовсім неправда, що вона мені набридла і що я все одно прогнав би її наступного ж дня, чи що вона зрадила мене, як інші жінки зраджують своїх чоловіків. Ви, покоївки, звикли підглядати крізь замкову шпарину і відповідно до цього мислите, ви бачите лише окремі деталі і з них робите висновки про ціле. Наслідком є те, що, наприклад, у цьому випадку я знаю набагато менше, ніж ти. Я й близько не можу так детально, як ти, пояснити, чому Фріда мене покинула. Найбільш правдоподібним поясненням виглядає для мене те, якого ти лише торкнулася, але не до кінця висвітлила, тобто те, що я приділяв їй надто мало уваги. Це, на жаль, правда, я мало часу проводив із нею, але для цього є конкретні причини, які не мають до всього вищесказаного жодного відношення. Я був би щасливий, якби вона повернулася до мене, але все одно не зміг би приділяти їй більше уваги. Так воно вже є. Поки вона була зі мною, я постійно займався осміяними тобою походеньками, а тепер, коли її немає, у мене майже не залишилося заняття, я дуже втомлений і відчуваю потребу мати ще меншу зайнятість. Ти нічого не можеш мені порадити, Пепі?

– Можу, – раптом пожвавилася Пепі і взяла К. за плече. – Ми обоє зраджені, тож давай об'єднаємося. Ходімо зі мною до дівчат!

– Поки ти говориш про зраду, – відповів К., – я не можу тебе зрозуміти. Ти постійно хочеш, щоб тебе зраджували, бо це тішить твоє самолюбство і дає відчуття гордості за себе. Але правда така, що ти – невідповідна кандидатура для цієї посади. І наскільки очевидною повинна бути твоя непридатність, що навіть я, на твою думку, невіглас, бачу це? Ти хороша дівчинка, Пепі, але це не так просто побачити. Наприклад, я спочатку вважав тебе злою й зарозумілою, хоча ти й не така, просто ця посада змінює тебе, бо ти не надаєшся для такої роботи. Я не хотів сказати, що посада надто висока для тебе, у ній немає нічого особливого. Можливо, якщо придивитися уважніше, то вона трохи почесніша, ніж твоя попередня робота. Але загалом різниця не надто помітна, обидві роботи дуже схожі, їх легко переплутати, можна навіть сказати, що покоївкою бути краще, ніж шинкаркою, бо в коридорах ближче до секретарів, а в шинку потрібно мати справу не лише з чиновниками та секретарями, а й із дуже ницими особами, наприклад зі мною. Мені заборонено з'являтися всюди, окрім шинку, тож чому можливість спілкуватися зі мною повинна бути такою почесною? Але тобі так здається, і, можливо, ти маєш для цього причини. Але саме тому ти й не придатна до цієї роботи. Це посада нічим не гірша і не краща за будь-яку іншу, але для тебе вона як царство небесне, і тому ти все робиш з перебільшеним старанням, чепуришся, як, на твою думку, чепуряться ангели, хоча насправді вони виглядають зовсім інакше, тремтиш зі страху втратити посаду, боїшся, що тебе постійно хтось переслідує, шукаєш підтримки в людей, які, як тобі здається, можуть бути корисними, і намагаєшся завоювати їхню симпатію за допомогою перебільшеної люб'язності. Але цим лише заважаєш їм і відштовхуєш, бо вони шукають у шинку спокою, а не того, щоб на додачу до власних проблем перейматися ще й проблемами кельнерки. Можливо, що ніхто із важливих відвідувачів і не помітив відходу Фріди, але сьогодні вони вже відчули це і прагнуть її повернення, бо вона робила все зовсім інакше. Хоч би якою вона була і хоч як би трималася за своє місце, в роботі вона має значно більше досвіду, поводиться спокійно і стримано, а ти просто намагаєшся подати себе і не вчишся на помилках. Ти колись зауважувала її погляд? Це вже не був погляд кельнерки, а майже погляд господині. Вона бачила все і кожного окремо, і погляд на кожного окремо був достатньо сильним, щоб знищити.