Замок

– Ні, – відповів учитель. – Але я не автомат і змушений був висловити вам свою думку. Моє доручення – наступний доказ доброго ставлення пана старости до вас, я повторюю, що ця прихильність для мене незрозуміла, і я виконую його прохання тільки через своє службове становище, а також найглибшу повагу до пана старости.

К. помився і зачесався, тепер сидів за столом, чекаючи на сорочку та одяг; його не надто цікавило те, що мав сказати вчитель; крім того, на нього справило враження сказане господинею про старосту.

– Обідня пора вже позаду? – запитав він, думаючи про свої подальші плани, але потім спохопився: – Ви мали переказати мені щось від старости.

– Так, – сказав учитель, знизавши плечима, ніби струшував із себе всю відповідальність. – Пан староста побоюється, що ви з власної ініціативи чинитимете якісь необдумані речі, якщо вирішення вашої справи затягнеться надовго. Я зі свого боку не розумію, чому він цього боїться; на мою думку, робіть собі що хочете. Ми не ваші ангели-охоронці й не зобов'язані постійно ходити за вами слідом. Але пан староста дотримується іншої думки, тож нехай буде так. Вирішення справи залежить від графської канцелярії, і він не в змозі на це вплинути. Але в межах своїх повноважень він знайшов для вас тимчасовий вихід із ситуації, і тільки від вас залежить, погодитися на це чи ні: пан староста великодушно пропонує вам наразі виконувати обов'язки шкільного прислужника.

К. спочатку не звернув уваги на цю пропозицію, але сам факт, що йому щось пропонують, видався йому суттєвим. Це означало, що на думку старости, К. був здатен здійснити певні кроки на свій захист, які зашкодили б цілій громаді, і вона готова піти на деякі жертви, щоб зупинити К. Якою важливою раптом стала його справа! Учитель сидів і терпляче чекав на нього, а перед тим склав у старости протокол і прибіг сюди. Учитель побачив, що К. замислився, тоді продовжив:

– Я дозволив собі кілька зауваг стосовно цієї пропозиції. Насамперед сказав, що досі не було необхідності мати шкільного слугу, адже дружина церковного служки час від часу прибирає в школі, і панна Ґіза, вчителька, стежить за цим. Я маю достатньо клопотів із учнями і не хотів би нервуватися ще й через шкільного прислужника.

Пан староста зауважив на це, що все-таки в школі достатньо брудно. Я заперечив, що насправді не так вже й сильно. А потім додав, що ситуація не покращиться, коли прибиратиме чоловік. У цьому я цілковито впевнений. Навіть оминаючи факт, що чоловіки не розуміються на такій роботі, в цій справі існує додаткова незручність: шкільний будинок має тільки два класи без підсобних приміщень, а це означає, що слуга муситиме жити разом зі своєю сім'єю в одному з класів. Там вони спатимуть, можливо, готуватимуть їжу, а від цього навряд чи стане чистіше. Але пан староста вважає, що ця робота для вас – порятунок із нестатків, а тому ви докладете всіх зусиль, щоб добре її виконувати. Під цим пан староста мав на увазі, що додатково ми отримаємо також допомогу вашої дружини і ваших помічників, а тому не лише шкільне приміщення, а й садок можна буде утримувати в зразковому порядку. Я досить легко зруйнував усі ці аргументи. Але пан староста не зміг більше нічого сказати на вашу користь, тільки засміявся й пожартував, що оскільки ви землемір, то зможете акуратно й гарно розбити клумби. На жарти в мене не було заперечень, тож я пішов із цим дорученням до вас.

– Ви даремно турбувалися, пане вчитель, – сказав К. – Я не маю жодної змоги взятися за цю роботу.

– Чудово, – сказав учитель. – Прекрасно, ви відмовляєтеся без жодних сумнівів. – Він узяв свого капелюха, вклонився і пішов геть.