Замок

– А, ви про це, – втомлено промовила господиня. – Я розумію, до чого ви ведете, але не маєте рації. Кламм не втручався у всі ці справи. Чому він мав би піклуватися про мене? Чи, правильніше: як міг би він опікуватися мною? Він нічого більше про мене не знав. Те, що він не посилав по мене, було знаком, що він мене забув. Якщо він не кличе, то цілком забуває. Я не хотіла говорити про це в присутності Фріди. Але тут не лише забуття. Це більше. Бо з тим, кого забуваєш, можна ще раз познайомитися. Але не з Кламмом. Якщо він не кличе, це означає, що він забув не лише минуле, а й майбутнє. Якщо я дуже постараюся, то зможу збагнути хід ваших думок, які виглядають беззмістовними тут, хоча, мабуть, десь далеко, звідки ви прийшли, вони й не позбавлені глузду. Можливо, ви дійдете у своїх роздумах і до інших дурниць. Наприклад, що Кламм спеціально дав мені Ганса за чоловіка, аби не виникало ніяких перешкод у разі, коли б йому захотілося знову покликати мене до себе. Більшого глупства годі й вигадати. Покажіть мені когось, хто міг би завадити, якби Кламм дав знати, що він мене кличе. Це повна нісенітниця, сам заплутаєшся, коли починаєш бавитися в такі дурниці.

– Ні, ми не збираємося заплутуватися, – сказав К. – Я ще не зайшов у своїх припущеннях аж так далеко, як ви це мені приписуєте, хоча, правду кажучи, напрямок був приблизно такий. Наразі мене більше дивувало те, що рідня так багато очікувала від вашого одруження і що ці сподівання справдилися, хоча й ціною вашого серця і вашого здоров’я. Думка про зв’язок цього з Кламмом з’являлася в мене також, але не так прямо, як ви це описали. Можливо, ви зробили це лише для того, щоб знову напасти на мене. Якщо вам це так приємно, – тіштеся! Моя думка була такою: насамперед Кламм був причиною вашого одруження. Якби не Кламм, ви не почувалися б нещасною і не сиділи б у садочку. Якби не Кламм, Ганс би вас там не побачив. Якби не ваш сум, несміливий Ганс ніколи б не наважився заговорити з вами. Якби не Кламм, ви б із Гансом ніколи не плакали разом. Якби не Кламм, старий і добросердий дядько-шинкар ніколи б не побачив вас із Гансом разом. Якби не Кламм, ви ніколи б не стали такою байдужою до життя і не вийшли б заміж за Ганса. Отже, на мою думку, в цьому всьому достатньо багато Кламма. Але є й продовження. Якби ви не шукали забуття, то навряд чи працювали б, не шкодуючи власного здоров’я, і ваш заїзд не був би таким прибутковим. Отже, і тут Кламм. Кламм також став причиною вашої хвороби, бо ваше серце ще до одруження було виснажене нещасливим коханням. Залишається тільки питання: чим спокусив родину Ганса цей брак? Ви самі сказали, що статус коханки Кламма неможливо втратити; ймовірно, їх привабило це. Крім того, мені здається, їх тішила надія на щасливу зірку, яка привела вас до Кламма, якщо вважати цю зірку щасливою, але ви так вважаєте, – вони сподівалися, що ця зірка супроводжуватиме вас і в майбутньому, а не покине так само швидко, як це зробив Кламм.

– Ви це все серйозно? – запитала господиня.

– Серйозно, – швидко відповів К. – Крім того, я гадаю, що сподівання родини Ганса були в чомусь правильними, а в чомусь – ні, а також мені здається, що я знайшов їхню помилку. Ззовні все виглядає цілком успішно: Ганс добре влаштований, одружений, став поважним чоловіком, його справа викуплена з боргів. Але насправді все зовсім не так райдужно, і він був би набагато щасливіший із простою дівчиною, для якої він став би першим коханням. І якщо він часом справді, як ви йому дорікаєте, розгублено стоїть посеред шинку, то тільки тому, що почувається цілком самотнім. Це не робить його нещасним, я переконаний, для цього я знаю його достатньо добре, але не менш певним є й те, що цей вродливий та кмітливий хлопчина став би щасливішим з іншою жінкою. Я маю на увазі, більш самостійним, старанним, мужнім. І ви сама також нещаслива, бо, згідно з вашими ж словами, без цих трьох згадок ви не змогли б узагалі жити далі. І серце ваше хворе. Отже, родина помилилася у своїх сподіваннях? Не думаю. Благословення було над вами, але його не змогли опустити донизу.

– А що ж ми зробили не так? – запитала господиня. Вона лежала, витягнувшись, на спині і дивилася поперед себе на стелю.

– Не запитали Кламма, – відповів К.

– Знову ми повернулися до вашої справи, – сказала господиня.

– Або ж до вашої, – сказав К. – Наші з вами справи дуже тісно межують одна з одною.

– То чого ви хочете від Кламма? – запитала господиня. – Вона сіла, випростала спину, поправила подушки, сперлася на них і уважно подивилася в очі К. – Я відверто розповіла вам свою історію, з якої ви могли багато чого навчитися. Тепер скажіть мені не менш відверто, про що ви збираєтеся питати Кламма. З великими труднощами мені вдалося переконати Фріду піднятися нагору, до вашої кімнати, і там залишатися, я боюся, в її присутності ви будете недостатньо відвертим.