Жизнеописание Петра Степановича К.

12 февраля 1991 года Петру Степановичу должно было исполниться 95 лет, надо было бы отметить, но Петр Степанович почему-то этого не хотел и несколько раз повторил, что просит ничего не устраивать. Старший сын не знал, как быть, советовался с братьями.

Младший брат заранее не мог сказать, сможет ли приехать, а средний вроде бы собирался. Незадолго до отцова дня рождения от него пришло письмо.

Думаю, тобі еже відомо, що держава зробила подарунок нашему батькові до дня народження. По радіо оголосили, що вклади громадян в ощадкасах заморожуються. Якщо він про те не зна, так і не треба йому казати, щоб його не засмучувати. Пам'яташ, як він бився за свій внесок 28-го року, а ми сміялися? У нас, звичайно, грошей на книжці було небагато, але якась заначка на крайній випадок була. Тепер немае і її. Давно нам всім треба було зрозуміти, що бігати з нашою державою наввипередки – справа безглузда, держава все одно тебе об'… Навіть якщо через якийсь час наші вклади розморозять, на ті гроші можна буде купити хіба що пару покійницьких капців.

12 лютого хочу приїхати, один, без Оксаны, хоча фізично вона почува себе непогано, дотримуючись мої системы спартанського життя, помітно схудла і перестала скаржитись на серце. В мене також нічого не болить, і я почуваю себе цілком здоровим, але ніякої мети на майбутн нема, і я все ясніше усвідомлюю собі, що мій шлях пройдений, і що пора збиратись в інший світ. До батькових роківмені не дожити. Він завжди був ідеаліст і вірив в науку і прогрес, а дине, в що я ще вірю, це городи, та кози. Тому все літо я так наполегливо копав, садив, полов, травив колорадських жуків і т. ін., і, зважаючи на нестабільність нашего добробуту, наступне літо нічим не буде відрізнятися від минулого. До речі, нещодавно наша коза Квітка привела трьох козенят, але вона стала давати дуже мало молока. Мабуть виснажилась. Треба якось її поправити.

Намагаюсь щось розуміти в політиці, дивлюсь що діться в оточенні, і нічого, щоб підігріло якусь надію на краще, не бачу. Хоч логіка підказу, що КПРС повинна б послабити свою хватку, а то й згинути.

Цілумо вас.[28]

Так что среднего сына ждали. Но накануне дня рождения позвонила Оксана и сказала, что он загрипповал и приехать не сможет. От них пришла поздравительная телеграмма, от младшего сына – тоже. Через пару дней старший сын Петра Степановича получил еще и письмо от среднего брата.

Дуже шкодую, що не зміг приїхати, хотілося побачити і батька, і всіх вас. Як він? Останній раз, коли я його бачив, мені здалося, що він сильно здав. Я вкладаю фотокартку наших онуків для нього, на звороті я написав йому кілька слів. Скажи батькові, що коли я одужаю, приїду побачитися.