Зібрання творів у семи томах. Том 3. Драматичні твори

«Розв’язка “Ревізора”» написана у 1846 р. одночасно з підготовкою «Вибраних місць із листування з друзями». Гоголь прислав її з-за кордону П.О. Плетньову для публікації у новому виданні «Ревізора». 24 жовтня 1846 р., висилаючи «Розв’язку», Гоголь писав С.П. Шевирьову: «“Ревізор” повинен бути надрукований в своєму повному вигляді, з тим висновком, який сам глядач не здогадався вивести. Заголовок повинен бути таким: “Ревізор з Розв’язкою. Комедія в п’яти діях з висновком. Соч. Н. Гоголя. Видання четверте, поповнене на користь бідних”. Гратися та вийти у світ “Ревізор” повинен не раніше появи моєї книги “Вибрані місця”: інакше все не буде зрозуміло цілком».

Одночасно Гоголь послав «Розв’язку “Ревізора”» й М.С. Щепкіну в Москву, щоб він поставив її на свій бенефіс. Щепкін писав Гоголю у травні 1847 р.: «Після видужання, прочитавши ваше закінчення “Ревізора”, я лютував на себе, на свій короткозорий погляд, тому що досі я вивчав усіх героїв “Ревізора” як живих людей… Залиште мені їх, якими вони є… Не давайте мені ніяких натяків, що це, мовляв, не чиновники, а наші пристрасті… Ви з цілого світу зібрали кілька чоловік в одне збірне місце, в одну групу: з цими за десять років я цілком зріднився, і ви хочете їх забрати в мене. Ні, я їх вам не дам! Не дам, поки існую. Після мене переробляйте хоч на козлів: а до тих пір я не віддам вам Держиморди, бо й він мені дорогий». «Розв’язку “Ревізора”» не пропустила театральна цензура, П.О. Плетньов сповістив Гоголя 21 листопада 1846 р.: «Твою п’єсу «Розв’язка “Ревізора”» пропустили тільки для друку, постановку заборонили, тому що за правилами нашої дирекції актори увінчувати на сцені товарища свого не мають права». Можливо, сцена увінчання «першого комічного актора» була навіяна святкуванням у паризькому театрі дня народження Мольєра, свідком якого став Гоголь: всі актори парами підходили вінчати бюст Мольєра; про це Гоголь написав у листі до М.Я. Прокоповича від 25 січня 1837 р. Різкий протест друзів (Аксакових, Шевирьова та ін.) проти «Розв’язки “Ревізора”» примусив Гоголя відмовитися і від її публікації, таким чином, задумане видання не здійснилося. «Розв’язка “Ревізора”» вперше надрукована була в 1856 р. у посмертному зібранні творів Гоголя.

VI. Доповнення до «Розв’язки “Ревізора”»

Уперше надруковано: Гоголь Н.В. Сочинения: В 6 т. — 10-е изд. / Ред. Н.С. Тихонравов, В.И. Шенрок. — М.; СПб., 1896 — Т. 6.

Написано 1847 р. у зв’язку із запереченнями друзів проти «Розв’язки “Ревізора”», в цій другій редакції закінчення «Ревізора» Гоголь конкретизує свою позицію, він ще раз нагадує, що його сміх направлений не на гріхи інших, а на самих себе: «І в кому вже нема духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися!… Інакше сміх стане наклепом…»