Читаем Зустріч з тайфуном полностью

— М’яко кажучи, питання не надто актуальне. Так би мовити, не пекуче.

— Чому? Вся історія людства — це процес розширення кордонів нашого світу. Навчились будувати кораблі — завоювали океан. Винайшли літаки — завоювали повітря. Створили ракети — почалось завоювання сонячної системи… А що далі? Адже це потрібно знати…

Що ж, по суті, Антена має рацію: наш світ може існувати лише в розвитку. Якщо він замкнеться в якихось кордонах, постане загроза виродження. З часів Уеллса на цю тему написано силу-силенну романів. Але нам ще, ой, як далеко до кордонів сонячної системи! Перед нами тисячі інших проблем, пекучих, невідкладних.

А втім, хтозна. Меридіани на екваторі паралельні один до одного: вони, напевне, й гадки не мають про існування полюса і думають, що перетнуться десь у нескінченності. Дуже можливо, що проблема повернення стане актуальною значно раніше, ніж нам здається.

З чого, власне, я взяв, що Антена невдаха? Він знайшов проблему, відповідну до свого таланту, — ось у чому справа.

— Довелось кинути аспірантуру, — розповідає Антена. — Мій шеф заявив, що двадцять перше століття, зорельоти тощо — це дитячі іграшки, а тема мусить бути реальна. Гаразд, я подав заяву: “Прошу відпустити на завод іграшок”. А потім вирішив, що й справді варто піти на такий завод.

— І тоді, — кажу я безбарвним голосом літописця, — тоді розпочалась ера електронної іграшки…

— Та ні, до чого тут електроніка! — перебиває Антена. Він гарний хлопець, йому дуже хочеться розвіяти мої помилкові думки. — Електронні іграшки — це нісенітниця, розумієш, нісенітниця. Підробка сьогоднішньої техніки. А гарна іграшка мусить бути прообразом машин, які з’являться через сотні років.

Я зневажливо пирхаю. Зараз Антена просто згоряє від бажання втовкмачити мені що й до чого.

— Це ж закономірність! Пригадай хоча б турбінку Герона. Іграшка! А хіба гіроскоп не був іграшкою, дзиґою? Або перші роботи, адже це були кумедні механічні іграшки. Хіба не так? Зрозумій ти нарешті: машина майже завжди з’являється спочатку у вигляді іграшки. Іграшкові літаки, наприклад, злетіли раніше, ніж справжні. Якщо я хочу сьогодні займатися машинами двадцять першого століття, мені треба створювати іграшки.

— Боюсь, це будуть складні іграшки.

— Ні, за ідеєю, гарна іграшка завжди проста. Тому вона довго живе. Скажімо, калейдоскоп — адже як просто…

Автобус зупиняється, ми поспішаємо до виходу.

* * *

Ми йдемо по мокрій від талого снігу бруківці, і Антена, досадливо відмахуючись од сніжинок, що б’ють в обличчя, говорить про іграшки. Десь удалині грає музика. Ритмічно кружляють сніжинки, кружляють, летять, зникають у темряві. Ось так — під музику — летіли мілімікронні приймачі, коли Антену штовхнули і коробка впала.

Це було на великій перерві, всі кинулись зачиняти вікна, а Антена пішов до дошки і почав писати формули. Потім він заявив, що нам каюк, оскільки приміщення настроєне на резонанс. Він навіть пояснив хід рішення, щоб ми не мали сумніву. Ніхто й не сумнівався. Чудово чути було оперну музику: Римський-Корсаков, “Сказання про невидимий град Кітеж і діву Февронію”. Я хотів побігти додому по пилосос, та було вже пізно, перерва скінчилась. Географу (він виділявся чималою довірливістю) ми заявили, що це гучномовець у будинку навпроти. Пів-уроку ми протримались. “Відбувається щось дивне, — сказав врешті-решт географ. — Музика лине у мене з лівого рукава. Якщо рукав піднести до вуха, музика помітно посилюється…” Фехтування розвиває феноменальну витримку. Ада цілком спокійно відповіла, що треба дмухнути на рукав, і звук зникне. Звук ніби відлетить, сказала вона. Але географ уже серйозно поглядав на Антену, і далі все пішло як слід: Антена встав і, винувато моргаючи чесними синіми очима, зізнався.

Я це “Сказання” добре запам’ятав. Там є таке місце, хор дружини Всеволода “Піднялася опівночі”, це таки могутньо зрезонувало.

Влітку, вже після того, як Антена поїхав, я кілька разів заходив у школу. В нашому класі зробили ремонт. Пофарбували, побілили. Але коли на вулиці не дуже гомінливо і в коридорі ніхто не розмовляє, чути, як працюють розсипані навесні приймачі. Певно, десь вони ще залишились! Звук був дуже тихий і тому таємничий: пошепки розмовляла жінка та бентежно грала далека музика.

* * *

Прогнозуюча машина має цілком пристойний вигляд. Гладенька зелена панель із скло-пластика підноситься від підлоги до стелі, лишаючи вузький прохід до вікна. Начинка машини знаходиться там, за панеллю, а на самій панелі тільки щит з двома десятками звичайних контрольних приборів і стандартним акустичним блоком від електронного аналізатора “Брянськ”.

— Влітку я дещо розібрав, — каже Антена, — зараз вона не працює, але рішення записано на магнітофоні, ми прокрутимо.

— Рішення… Послухай, воно без усіх тих умовних нультранспортувань, справжнє рішення?

— Так, вона видала чудову ідею, цілком несподівану. Звичайно, це лише ідея, але…

— А чому необхідно було розбирати?

— Ну… Вона прогнозувала лише кінцевий результат.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Абсолютная власть
Абсолютная власть

Болдаччи движет весь жанр саспенса.PeopleЭтот роман рвет в клочья общепринятые нормы современного триллера.Sunday ExpressИ снова вы можете произнести слова «Болдаччи», «бестселлер» и «киносценарий», не переводя дыхание.Chicago SunРоман «Абсолютная власть» явился дебютом Болдаччи – и его ошеломительным успехом, став безусловным мировым бестселлером. По этой книге снят одноименный киноблокбастер, режиссером и исполнителем главной роли в котором стал Клинт Иствуд.Интересно, насколько богатая у вас фантазия?.. Представьте себе, что вы – высококлассный вор и забрались в роскошный особняк. Обчистив его и не оставив ни единого следа, вы уже собираетесь испариться с награбленным, но внезапно слышите шаги и стремительно прячетесь в укромное место. Неожиданно появляются хозяйка дома и неизвестный мужчина. У них начинается бурный секс. Но мужчина ведет себя как садист, и женщина, защищаясь, хватает со столика нож. Тут в спальню врываются двое вооруженных охранников и расстреливают несчастную в упор. Страсть оказалась смертельной. А незнакомец поворачивается к вам лицом – и вы узнаете в нем… президента США! Что бы вы сделали, а?..

Алекс Дальский , Владимир Александрович Фильчаков , Владимир Фильчаков , Дэвид Балдаччи

Фантастика / Самиздат, сетевая литература / Боевая фантастика / Научная Фантастика / Социально-философская фантастика
Год Дракона
Год Дракона

«Год Дракона» Вадима Давыдова – интригующий сплав политического памфлета с элементами фантастики и детектива, и любовного романа, не оставляющий никого равнодушным. Гневные инвективы героев и автора способны вызвать нешуточные споры и спровоцировать все мыслимые обвинения, кроме одного – обвинения в неискренности. Очередная «альтернатива»? Нет, не только! Обнаженный нерв повествования, страстные диалоги и стремительно разворачивающаяся развязка со счастливым – или почти счастливым – финалом не дадут скучать, заставят ненавидеть – и любить. Да-да, вы не ослышались. «Год Дракона» – книга о Любви. А Любовь, если она настоящая, всегда похожа на Сказку.

Андрей Грязнов , Вадим Давыдов , Валентина Михайловна Пахомова , Ли Леви , Мария Нил , Юлия Радошкевич

Фантастика / Детективы / Проза / Современная русская и зарубежная проза / Научная Фантастика / Современная проза
Ассистентка
Ассистентка

Для кого-то восемнадцать - пора любви и приключений. Для меня же это самое сложное время в жизни: вечно пьющий отец, мама в больнице, отсутствие денег для оплаты жилья. Вся ответственность заработка резко сваливается на мои хрупкие плечи. А ведь я тоже, как все, хочу беззаботно наслаждаться студенческой жизнью, встречаться с крутым парнем, лучшим гонщиком в нашем университете. Вот только он совсем не обращает на меня внимания... Неугомонная подруга подкидывает идею: а что, если мне "убить двух зайцев" одним выстрелом? Что будет, если мне пойти работать в ассистентки к главному учредителю гонок?!В тексте нецензурная лексика!

Агата Малецкая , Вячеслав Петрович Морочко , Мария Соломина , Юлия Оайдер

Фантастика / Современные любовные романы / Самиздат, сетевая литература / Научная Фантастика / Фэнтези / Романы / Эро литература