Почему я пишу эту повесть? Это попытка вспомнить и обрисовать чувства и поступки людей, прошедших через одни из самых мучительных периодов нашей истории. Эти времена, надеюсь, никогда не вернуться, мир стремительно меняется.Читатель, оглянись. Там, далеко-далеко позади – размытые временем, тающие в нашей памяти силуэты наших предков. давших нам жизнь, тяжким и скорбным трудом строивших дорогу, по которой мы сейчас идем.
Олесь Ульяненко , Эдуард Дипнер
Коли вона померла вперше, на кiлька хвилин, була ще дитиною.Повернулась до життя iншою. I не сама. Щоби забрати або змiнити життя всiх, хто став на її шляху.
Олесь Ульяненко
Коли вона померла вперше, на кiлька хвилин, була ще дитиною. Повернулась до життя iншою. I не сама. Щоби забрати або змiнити життя всiх, хто став на її шляху.
Олесь Ульяненко – найрадикальніший і найжорсткіший український письменник, скандальний і непередбачуваний, автор понад 20 романів. Він єдиний в Україні отримав Малу Державну премію ім. Т. Шевченка (1997). У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи: «Сталінка», «Дофін Сатани», «Квіти Содому» і трилогія «Ангели помсти». «Жінка його мрії» – твір, який вбив свого автора. У 2009 році цей роман був визнаний порнографічним, після чого його було вилучено з книгарень. Майже рік Олесь Ульяненко відстоював свої права і гідність у суді, міжнародні правозахисні організації оприлюднювали гнівні листи, радіо «Свобода» розповсюджувало інформацію по всьому світові, в той час як невідомі люди телефонували письменникові і погрожували, що коли він виграє суд, то за півроку помре. Так і сталося: за півроку після суду письменника знайшли мертвим у його квартирі. Можливо, загадка смерті Олеся Ульяненка відкриється нам після прочитання його роману?…