a9iqnian

Finally reaching the end of their ranks, nearly sixty meters into the tunnel, she grabbed one of them and formed another shroud of ashen shrapnel. She formed all kinds of sharp edges, compounding the mass and density as much as she could before a cloud of deadly, spinning ash shredded through the half-confused, half-pursuing enemies behind her.

Нарешті дійшовши до кінця їхніх рядів, майже за шістдесят метрів у тунелі, вона схопила одного з них і утворила ще одну пелену з попелястих осколків. Вона утворювала всілякі гострі краї, збільшуючи масу і щільність, наскільки могла, перш ніж хмара смертоносного попелу, що обертався, розлетілася крізь напіврозгублених, напівпереслідуваних ворогів позаду неї.

“Flee and I won’t pursue!” she called, dropping a dead warrior and gesturing down the tunnel. She slammed an incoming spear to the side before four of her limbs crashed into the offending warrior, denting his armor, one even slicing clean through him.

«Тікай, і я не буду переслідувати!» — гукнула вона, кинувши мертвого воїна і показавши жестом по тунелю. Вона вдарила списом убік, перш ніж чотири її кінцівки врізалися в воїна-порушника, пом'явши його обладунки, а одна навіть прорізала його наскрізь.

Nothing compared to a Centurion’s throw.

Ніщо в порівнянні з кидком сотника.

A kick sent him flying, knocking down several more Feynor as they charged her, blades, spears, arrows, and spells flashing.

Удар ногою змусив його полетіти, збивши з ніг ще кількох Фейнор, коли вони кинулися на неї, блиснули клинки, списи, стріли та заклинання.

As she thinned their ranks, Ilea moved back toward the city, more and more spells ripping into her or exploding against her now that the chaos was reduced.

У міру того, як вона проріджувала їхні ряди, Ілея рушила назад до міста, все більше і більше заклинань розривалися в неї або вибухали проти неї тепер, коли хаос зменшився.

The remaining warriors and mages became increasingly defensive as she slaughtered one after another, so she retreated to seek a little cover from their ranged attacks. While few had pierced her armor even halfway, it would only get worse over time.

Воїни та маги, що залишилися, ставали все більш оборонними, коли вона вбивала один за одним, тому вона відступила, щоб знайти невелике укриття від їхніх дистанційних атак. Хоча мало хто пробивав її броню хоча б наполовину, з часом вона ставала тільки гіршою.

When she reached the stone barracks, she noted that there were no corpses around. It was nearly quiet. The enemies around her were regrouping and beginning to march in unison across the square while explosions echoed in the distance. The vanguard was likely wreaking havoc in the more populated parts of town.

Дійшовши до кам'яної казарми, вона помітила, що навколо немає трупів. Було майже тихо. Вороги навколо неї перегруповувалися і почали дружно марширувати площею, а вдалині лунали вибухи. Авангард, ймовірно, сіяв хаос у більш населених районах міста.

Blinking into an apartment, Ilea let the spear of the appearing Feynor strike her. It dug two-thirds of the way into her ash as her limbs cut into his neck. She moved two ashen arms around him to pull him closer before a hard punch rocked his head back, nearly ripping it off.

Зайшовши в квартиру, Ілея влучила в неї списом Фейнора, що з'явився. Вона вп'ялася на дві третини шляху в її попіл, коли її кінцівки врізалися в його шию. Вона обхопила його двома попелястим руками, щоб підтягнути ближче, перш ніж сильний удар відкинув його голову назад, ледь не відірвавши її.

Three more Feynor appeared while a group of mages sent shards of ice and arcs of lightning in through the windows. She danced between them, her ashen limbs ripping into the new enemies, fourteen limbs now, still as easily controlled as her initial eight.

Ще троє Фейнорів з'явилися, коли група магів посилала через вікна уламки льоду та дуги блискавок. Вона танцювала між ними, її попелясті кінцівки розривалися на нових ворогів, чотирнадцять кінцівок, які все ще так само легко контролювалися, як і її початкові вісім.

The heat in her chest started to increase as more and more warriors appeared, thrusting their blades at her while they also deflected her ash. Only elites had remained. Her resources were slowly being drained by the mages outside, and a curse landed that slowed her down and made her feel sick.

Жар у її грудях почав посилюватися, коли з'являлося все більше і більше воїнів, які кидали в неї свої клинки, а також відбивали її попіл. Залишилися тільки еліти. Її ресурси повільно виснажувалися магами зовні, і з'явилося прокляття, яке сповільнило її і змусило почуватися погано.

Her mind was being assailed by mental magic too, but all of it was manageable thanks to her resistances and healing. Metal spikes, bone shards, and stone splinters were simply dodged or ignored as they slammed into floating ash or her armor.