Анексія: Острів Крим

Дмитро Білоцерковець так згадує цей день: «Зранку 27-го, як потім виявилось, севастопольський „Беркут“ поїхав на Чонгар перекривати перешийок. І ми всі два дні припускали, що наш „Беркут“ захопив ВР Криму, тому що в цей же день він виїхав із Севастополя, забравши всю зброю. Паралельно ми дізнались, що, на жаль, є повна пасивність в Києві. Я в перший же день як помічник депутата ВРУ одразу повернувся на два дні в Київ, вимагав, аби депутати, а також наша група партії „Удар“ активніше „натиснула“ на в. о. Президента та міністра оборони. А я нагадаю, що до цього міністр оборони Тенюх був колишнім командувачем Чорноморського флоту, і він чітко мав розуміти, що відбувалось у Севастополі. І тут ключовий момент: ми заставляємо й вимагаємо, щоби ввели Внутрішні війська, хоча б сімферопольські. Адже в чому була проблема, Внутрішні війська сиділи в себе на базі в Сімферополі. Я добре знаю цю ситуацію, адже у свій час я служив у Внутрішніх військах, в спортроті в Сімферополі. Хлопці всі там шалено проукраїнські, вони готові були взяти в кільце всю ВР».

Як свідчив Геннадій Москаль, замість швидких дій у Києві почалися інтриги: «Незважаючи на всю серйозність ситуації в Криму, у Верховній Раді України продовжують ділити урядові портфелі. Я поки не бачу посадових осіб, котрі виїхали б в автономію для розв’язання ситуації. При цьому слід розуміти, що в Криму ніколи не сприймуть уряд, сформований Майданом, переговорники мають бути з числа нейтральних осіб. <…> Особисто мене дивує, як таку ситуацію могло проспати Головне управління СБУ в Криму, управління СБУ в Севастополі та Управління військової контррозвідки, дислоковане в Севастополі. Найбільше, що мене лякає зараз, — відсутність адекватної реакції у Верховній Раді України»⁵⁹.

Андрій Сенченко має свій погляд на тодішню ситуацію: «Усі забувають, що захоплення будівель парламенту та уряду в Криму сталося 27 лютого о 4-й ранку. А уряд України з’явився того ж дня ввечері. Які спецслужби? Які протягом кількох років Янукович комплектував ставлениками Кремля, і вони були заточені тільки для захисту владної верхівки від народного гніву? Голови Служби безпеки немає. Заступники — у бігах. Середня ланка деморалізована, бо вони виконували злочинні команди свого керівництва, у тому числі спрямовані проти Майдану. Аналогічна ситуація — у спецпідрозділах міліцейських або Внутрішніх військ. Так хто мав віддавати команди?».

Уся місцева макіївська dream team із перших днів почала активно закулісно підігравати діям сепаратистів. Єдиною силою, яка протистояла на тлі паралічу підрозділів української армії (за окремими винятками, як-от морпіхи чи 25-та бригада), були Внутрішні війська.

Головною невійськовою силою, яка протистояла агресії, виявилися прості громадяни — кримські татари, українці, росіяни, євреї, вірмени й інші. Але ті, хто нарікає, що кримські татари, мовляв, не взяли зброю й не чинили опір окупантам, забувають, що цей народ за останні століття своєї історії мав цілком мирний спосіб життя й мало чим відрізнявся від інших кримчан.