Аргонавти Всесвіту

— «Венера-1», «Венера-1», слухайте нас, говорить Земля, — читав голосно Микола Петрович. Його голос уривався, академік був не в силах справитися з радісним хвилюванням. — Після одержання поштової ракети — знову не маємо від вас ніяких відомостей. Безперервно намагаємося зв’язатися з вами. Слухайте нас, «Венера1»! Перейшли на азбуку Морзе, бо немає певності, що простір не перекручує хвилі радіотелефону. Передавайте відповідні сигнали на повній потужності вашого передавача, також за азбукою Морзе. Щойно одержимо ваше підтвердження, зразу ж таки сповістимо вам про нові важливі дані відносно вашого зворотного старту з Венери. З’ясовано можливість значного прискорення вашого відльоту. Передавайте відповідні сигнали, чекаємо! «Венера-1», відповідайте! Будемо знову викликати вас, як і раніше, через кожну годину. «Венера-1», відповідайте Землі!»

Риндін підвів очі на Ван Луна:

— Які ж це можуть бути нові дані про відліт, Ван? Ви не здогадуєтеся?

— Ні, Миколо Петровичу. Важко сказати, вважаю.

— Втім, навіщо я запитую? Зараз треба думати про інше. Ви перевірили, що саме пошкоджене в нашому передавачі?

— Перевіряв, ще не знайшов, шкодую. Буду шукати, доки не знайду. Полагоджу, Миколо Петровичу, обіцяю.

— Треба поспішати, Ван. Земля чекає нашої відповіді. І надзвичайно цікаво, що то за нові дані?.. А що там Вадим? Усе ще зайнятий аналізом?

— Я зараз піду довідаюся, — трохи підвелася Галя. їй так хотілося бути знову корисною! Проте Риндін суворо спинив її:

— Нікуди ви не підете, люба моя. Лежіть у своєму гамаку і не думайте вставати. Раніше ніж через доби дві-три я не дозволю вам рухатися.

— Ой! — незадоволено озвалася Галя. — Аж дві—три доби!

— Так, якщо не більше. Ми не знаємо ступеня активності цього мінералу. Треба буде ще вимірити, якщо Вадим не зробив уже цього. Так чи інакше, але ваше щастя, Галю, що ви були в скафандрі, коли несли зразки. Металева сітка, яка вкриває гумову тканину скафандра, дещо нейтралізувала радіоактивний вплив мінералу. Інакше було б значно гірше. Отож, лежіть і мовчіть. Вам прописаний постільний режим!.. А, Вадиме! Нарешті! Які наслідки?

Втім, навряд чи треба було запитувати Сокола про наслідки його досліджень. Геолог не увійшов, а влетів до каюти. Потім він проробив кілька неймовірних танцювальних рухів, що закінчилися стрибком чи не під саму стелю. Його очі сяяли, ніс і одна щока були заплямовані чорнилом і якимсь червоним хімічним реактивом. Захлинаючись від збудження, Сокіл вигукнув:

— Це інфрарадій, Миколо Петровичу! Сумнівів немає! Вага, величезна радіоактивність, всі інші показники говорять про одне й те ж саме: Галя знайшла солі інфрарадію! Галиночко, чи ж розумієте ви, що це означає? А, та що там казати!

Він кинувся до Галі і розцілував її. Розгублена дівчина тільки руками змахнула:

— Вадиме Сергійовичу, що ви робите! Ой Вадиме Сергійовичу!

Втім, Сокіл не бачив і не чув нічого. Він підбіг до Риндіна, який вже весело сміявся, і так само міцно розцілував його. Потім спинився перед Ван Луном, хотів було обійняти і його, але тут-таки махнув безнадійно рукою:

— Все одно, Ван, ви нічого не розумієте в емоціях. Ні, мені треба заспокоїтися, залишитися на самоті!

Він вибіг за двері, в коридор — і звідти до товаришів долинули його переможні вигуки:

— Є інфрарадій! Ура, є інфрарадій! Ура!

Розділ десятий,

що описує досліди з інфрарадієм і небезпечний стан, в якому опинився Вадим Сокіл, що так і не навчився добре стріляти; крім того, розділ розповідає, як було знайдено ультразолото і як був викрадений Ван Лун.

Галі Рижко довелося пролежати не дві—три, а цілих п’ять довгих діб: червоний опух спадав дуже повільно, а головне — не стихав гострий біль. Увечері в дівчини піднімалася температура, і біля неї по черзі вартували Риндін і Ван Лун. Сокіл не виходив з лабораторії, вкрай зайнятий складними дослідженнями властивостей і особливостей інфрарадію. Лише іноді, коли в лабораторії протікали довготривалі реакції, які не потребували спостереження, він сідав коло Галі і з захопленням розповідав товаришам про хід своїх досліджень.

Доводиться визнати, що дівчина багато чого не розуміла в тих розповідях. Мова йшла про нейтрони і фотони, про альфа-, бета- і гамма-частинки, про одиниці виміру радіоактивності, які називалися кюрі і рентгенами. Мова сучасної фізичної хімії виявлялася надто складною для Галини Рижко, яка звикла була пишатися своїми знаннями.

Та й взагалі, правду сказати, розмови про інфрарадій викликали в неї деяку досаду. Адже ж це він, знайдений нею в печері мінерал, наче щоб відомстити, примусив її лежати без руху в той час, як усі учасники експедиції були зайняті напруженою працею. А Галі доводилося додержуватися постільного режиму — не можна було й думати про те, щоб порушити розпорядження Миколи Петровича…