Аргонавти Всесвіту

— Продовжили періодичну систему Менделєєва і вирішили, що в другій половині сьомого періоду мусить бути елемент номер сто одинадцять, який повторить властивості золота, — без запинки відповіла Галина Рижко.

— Прекрасно пам’ятаєте, дівчино! Так-от, коли спектральний аналіз допоміг нам встановити, що ультразолото дійсно існує, наприклад на Сонці, — деякі вчені, підбадьорені таким підтвердженням їх теорії, висунули ще одну, навіть сміливішу гіпотезу. До речі, палким її захисником був наш Вадим Сергійович, — додав Риндін, посміхаючись. — Тому він так пристрастно і доводив нам зараз, що ви знайшли саме інфрарадій… Так, отже, в чому тут річ? Як би це розповісти вам коротше, але так, щоб ви все зрозуміли?

Риндін на мить задумався, потім ляснув пальцями і заговорив далі:

— От, насамперед — взагалі про енергію, люба моя Галю. Людство витрачає величезну кількість енергії — і вчені давно вже замислювалися над загрозою її недостачі. Вугілля, нафта, торф та інші види палива — все це конденсована енергія, яку ми безжалісно витрачаємо сторіччями. Правда, ми дедалі більше користуємося й іншими видами енергії, одержуваної не від горіння. Ви, певна річ, знаєте про біле вугілля — енергію води, блакитне вугілля — енергію вітру, жовте вугілля — енергію сонячного проміння. А протягом останніх десятиріч людство навчилося широко вживати атомну енергію, яка покірно працює на нас у котлах атомних електричних станцій та інших промислових установок. І все ж таки — вчені продовжують думати про нові й нові джерела енергії.

— Наче мало їм атомної енергії, — заперечила Галя. — Адже ж це така міць, така міць!

— Звичайно, атомна енергія дала і ще дасть людству дуже багато. Недаремно нашу епоху називають віком атомної енергії, — погодився Риндін. — Але доводиться визнати, що і атомна енергія має свої недоліки. Енергія урану і плутонію, яку ми використовуємо в нашому народному господарстві, не кажучи вже про енергію термоядерних реакцій, — потребує великих і складних промислових влаштувань, в яких ми розщеплюємо атомні ядра або створюємо нові. Між тим — як надзвичайно зручно було б використовувати енергію якогось радіоактивного елемента, що сам, без нашого втручання, постійно випромінює її! Ну от, скажімо, коли б ми навчилися користуватися з енергії чудесного елемента радію. Якщо зібрати все випромінювання, яке дає безперервно радій, то вийде, що один — тільки один! — грам радію випромінює за 6 діб тепло, достатнє для того, щоб скип’ятити склянку води. Всього один грам радію, Галю! І отак, безперестанно розпадаючись, наш грам радію буде випромінювати з себе енергію понад 16 тисяч років, доки не залишиться від нього мізерна порошинка, менше однієї тисячної частки. За цей час наш грам радію вилучить із себе 2,8 мільярда малих калорій, якщо всю його енергію перевести на тепло. Це стільки ж тепла, скільки дають при спалюванні 425 кілограмів найкращого кам’яного вугілля. Ось що таке радій, Галю, і прихована в ньому енергія!

Галя кивнула головою: це вона знала, хоча й не так точно.

— Проте ви знаєте також, що радій розкладається надзвичайно повільно, і наука не знає засобів прискорити такий розпад, — продовжував академік Риндін. — І тому ми не можемо практично використати його енергію. Наука навчилася користуватися нею тільки для медичних потреб, — до речі, і ми маємо в астроплані маленьку пробірку з слідами солей радію. І от — виникає питання: чи не може бути в природі якогось подібного до радію елемента, що міг би розкладатися теж сам по собі, як радій, проте значно швидше? А коли це можливо, то де шукати такий елемент?

Галя слухала з цікавістю, яка дедалі зростала: Микола Петрович мав хист розповідати про найскладніші речі надзвичайно просто, зрозуміло — і разом з тим дуже цікаво!

— Тут ми й наближаємося до тієї гіпотези, пристрасним захисником якої є наш друг Вадим, — говорив Риндін. — Він і його однодумці з Всесоюзного хімічного товариства міркували так. Якщо ми припустили існування елемента номер сто одинадцять, ультразолота, розширивши для цього періодичну таблицю елементів Менделєєва, а експерименти і спектральний аналіз довели правильність такого припущення, — то чому не піти ще далі? Чому не розширити таблицю Менделєєва за межі існуючого сьомого ряду і не припустити існування восьмого періоду, підкореного тим самим законам, які діють у вже відомих нам семи періодах? Треба визнати, що ця гіпотеза, хоч і дуже смілива, не така вже неймовірна — особливо після того, як дослідні дані підтвердили існування гіпотетичного закінчення сьомого періоду з його ультразолотом… Все розумієте, Галю?