Автобиография. Дневник. Избранные письма и деловые бумаги

Она прислала за мной, чтобы объясниться по поводу харьковского предложения. Я, разумеется, охотно согласился на это деловое свидание, имея в виду и любовное. Но, увы! Старая ворчунья-мамаша одного шагу не ступила из комнаты, и я должен был ретироваться с одними поручениями. Она предпочитает с отцом ехать в Харьков. Это стеснит ее денежные средства, потому что отец должен оставить контору, от которой получает 30 рублей в месяц. Но, вероятно, мамаша и ей навязла в зубах.

9 [февраля]

После беспутно проведенной ночи я почувствовал стремление к стихословию, попробовал — и без малейшего усилия написал эту вещь. Не следствие ли это раздражения нервов?

I. ДОЛЯ
Ти не лукавила зо мною;
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
— Учися, серденько, колись
З нас будуть люди! — ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала…
Які з нас люди?.. Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли, — у нас нема
Зерна невправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже щирий, нелукавий!
Ходімо дальше: дальше слава,—
А слава — заповідь моя.

II. МУЗА

І ти, пречистая, святая,
Ти, сестро, Феба молодая!
Мене ти в пелену взяла
І геть у поле однесла;
І на могилі серед поля,
Як тую волю на роздоллі,
Туманом сивим сповила,—
І колихала, і співала,
І чари діяла… і я…
О, чарівниченько моя!
Мені ти всюди помагала,
І всюди, зоренько моя,
Ти не марніла, ти сіяла!
В степу безлюднім, в чужині,
В далекій неволі,
Ти в кайданах пишалася,
Як квіточка в полі;
Із казарми смердячої
Чистою, святою
Вилетіла, як пташечка,
І понадо мною
Полинула, заспівала,
Моя сизокрила…
Мов живущою водою
Душу окропила…
І я живу, і надо мною
Своєю божою красою
Витаєш ти, мій херувим,
Золотокрилий серафим,
Моя парадонька святая!
Моя ти доле молодая!
Не покидай мене; вночі,
I вдень, і ввечері, і рано
Витай зо мною… і учи,—
Учи неложними устами
Хвалити правду! Поможи
Молитву діяти до краю…
А як умру, моя святая,
Моя ти мати, положи
Свого ти сина в домовину…
И хоч єдиную сльозину,
В очах безсмертних покажи.

III. СЛАВА

А ти задрипанко, шинкарко,
Перекупко п'яна!
Де ти в ката забарилась
З своїми лучами?
У Версалі над злодієм
Набор розпустила?
Чи з ким іншим мизкаєшся
З нудьги та з похмілля?
Горнись лишень коло мене,
Та витнемо з лиха,
Гарнесенько обіймемось,
Та любо, та тихо
Пожартуєм, чмокнемося,
Та й поберемося,
Моя крале мальована.
Бо я таки й досі
Коло тебе мизкаюся.
Ти хоча й пишалась
І з п'яними королями
По шинкам шаталась
І курвила з Миколою
У Севастополі…
Та мені про те байдуже…
Мені, моя доле,
Дай на себе надивитись,
Дай і пригорнутись
Під крилом твоїм, і любо
З дороги заснути»

10 [февраля]

Получил письмо от кошевого батька^{311} Я. Кухаренка, от 7 августа. Оно из Екатеринодара прогулялось через Новопетровское укрепление и Оренбург и только сегодня достигло своей цели. А все-таки лучше позже, нежели никогда. Кухаренко не знал о моей резиденции, а я не знал, как растолковать себе его молчание. А теперь все объяснилось.

И. А. Усков из Новопетровского укрепления пишет, что у них все обстоит благополучно^{312}. Не завидую вашему благополучию.