Без права на реабилитацию

Примечания

* * *

Николай Владимирович Струтинский во время Великой Отечественной войны воевал в составе партизанского отряда Дмитрия Николаевича Медведева и был ближайшим помощником легендарного разведчика Н.И.Кузнецова в его оперативно-боевой деятельности. После войны Н.В.Струтинский работал в органах государственной безопасности Львовской области.

* * *

О деятельности украинских националистов, их террористических акцияхпротив войнов Красной Армии и сотрудничестве с немецким командованием см:. «Обозреватель — Observer». 2003. № 2.

Заява Комітету ветеранів війни Ради організації ветеранів України

Президенту України ЮЩЕНКУ В. А.

 Голові Верховної Ради України ЛИТВИНУ В.М.

Прем’єр-міністру України ТИМОШЕНКО Ю.В.

Міністр праці і соціальної політики України В.А.Кириленко, за повідомленням Укрінформу, зробив заяву, що міністерством підготовлено для розгляду Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України законопроект «Про внесення змін до Закону України» «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Характеризуючи проект документу, міністр зазначив, що його завданням є «по-перше, відновити історичну справедливість і прирівняти в правах усіх українців, що воювали на фронтах Другої світової війни, по-друге, сприяти примиренню ветеранів різних армій і, головне, надати всім ветеранам відповідний статус і соціальні гарантії.

Ветеранам УПА названим законопроектом буде установлено статус учасників бойових дій, інвалідів війни, учасників війни, що надасть можливість цим літнім людям користуватися всіма належними їм соціальними пільгами».

Міністр і автори проекту зовсім проігнорували різницю правової і моральної сторін участі у війні ветеранів Великої Вітчизняної і бойовиків УПА. Ними штучно прийнято за критерій справедливості етнічній фактор. Зовсім не взято до уваги, що цілі ветеранів і бойовиків були різні, як і мотивація участі у війні. При цьому грубо і цинічно знехтувана істина, за яку ветерани Великої Вітчизняної війни боролися та проливали кров, захищаючи свій народ, свою землю та народи Європи від фашизму. Червона Армія на той час була основною частиною антигітлерівської коаліції.

УПА ж вела боротьбу у співдружності і на користь гітлерівської Німеччини та її сателітів. І цього ніхто не може заперечити.

Невже це рівнозначні, рівновеликі внески в розгром фашизму, в Перемогу над ним, щоб надати рівні права тим, хто воював по різні сторони фронту? Істина також у тому, що якби перемогла гітлерівська Німеччина, не було б а ні України як держави, а ні українського народу як етносу!

Радикально-націоналістичні сили та підтримуючі їх державні структури, порушуючи національне і міжнародне право, намагаються силою вдатися до Закону та адміністративно-політичним шантажем реабілітувати ідеологію і практичну діяльність ОУН-УПА та їх бойовиків. І це при тому, як стверджує відомий канадський дослідник В.Поліщук, що ОУН у міжвоєнний період була членом Фашистського Інтернаціоналу.

Під лозунгами так званого «примирення», «історичної справедливості» бачимо лише одне — обілити і визнати УПА, її бойовиків «бійцями за національну незалежність», «головну силу визволення України» не тільки від фашистської окупації, але й, за їх висловлюванням, від радянської.

 Головне ж, кінцеве намагання — проголосити український націоналізм державною ідеологією, відкрити шлях до відбудови націо-кратичної, мононаціональної держави.

ОУН всіх модифікацій, бойовики УПА з юридичної, політичної, воєнної і моральної точок зору були нелегальними (іррегулярними) збройними формуваннями, які були створені, фінансувалися, озброювалися і використовувалися злочинними гітлерівськими організаціями. Саме так визнав Міжнародний воєнний трибунал в Нюрнберзі організації Німеччини: НСДАП, ОКВ, генеральний штаб, СД, СА, СС, гестапо. Керманичі ОУН-УПА були на службі деяких з цих організацій, організовували за їх дорученнями шпигунство, збройну боротьбу проти Радянського Союзу та інших країн, тобто вели відкрито злочинну діяльність.

У відповідності до міжнародного права (праці американських вчених Оппенгейма, Хайта та ін.) діяльність УПА не може бути оцінена як «повстанська, партизанська» або «національно-визвольний рух» тому, що під час війни такими їх не визнавав ні Радянський Союз, ні інші держави антигітлерівської коаліції.