«... в период оккупации немецкими войсками территории Польши с 1939г. по 1942г. в г. Закопане дислоцировалась и функционировала немецкая диверсионно-разведывательная школа для заброски в тыл Советского Союза с разведывательными целями, которая была организована немцами в контакте с центральным «проводом» ОУН. В школу подбирались наиболее видные участники ОУН. Формированием школы руководил Лебедь Николай, видный участник ОУН, под псевдонимом «Игорь», «Вильный». Отобранные кандидатуры для обучения в разведывательно-диверсионной школе концентрировались в г. Кракове, а в декабре 1940 г. около 500 человек были направлены в г. Закопане, где разместились в вилле бывшего польского президента Мостицкого. Руководителем школы являлся капитан войск «СС» Кригер, который затем в период оккупации Западной Украины являлся начальником гестапо в г. Станиславе, заместителем Кригера являлся Лебедь Николай, который одновременно был начальником учебной части и лично вёл отдельные дисциплины, в частности, по военному обучению курсантов.» (Арх. спр. №372, т.37, арк.353–355).
Центр ОУН-б знаходився у Кракові. Безпосередньо в Україні роботу націоналістичного підпілля очолювала Львівська крайова екзекутива ОУН, а у областях-окружні екзекутиви.
Під час проведених НКВС УРСР в 1940 р. заходів проти ОУН були виявлені та заарештовані практично всі керівники екзекутив і інших організаційних структур ОУН в західних областях України. Із доповідної записки в НКВС СРСР вбачається, що:
«На 1 сентября 1940 года общее количество членов ОУН, проводивших антисоветскую деятельность в Западных областях Украины, составляло (согласно полученным следственным путём данным, требующих уточнения) 5500 чел., подчинённых единому руководству Львовской краевой «екзекутивы». Вскрыта их материально-техническая база, связи с зарубежными центрами, добыты шифры и коды, что позволило в полной мере выявить подпольную сеть ОУН, изъяты склады с оружием и боеприпасами».
В одному із зашифрованих документів, які були знайдені у заарештованого зв’язківця, Бандера наказував:
«Вышлите людей на Буковину и Бессарабию, а также в Литву: в первую очередь для разведки территории и изыскания возможностей установления связи. Передайте военные книги, карты, газеты, образцы документов, политическую информацию. Оружие за шпионские сведения мы достанем.» (фонд 2, опис12, пор.6, арк.185–187. У справі копія документа виконана російською мовою).
Розгром організаційних структур значною мірою ослабив позиції ОУН в Україні, але не зупинив її діяльності повністю. Продовжувалися пропагандистські акції серед населення, розповсюджувалися матеріали.
Постанов 1-го конгресу українських націоналістів, який відбувся у Відні в 1929 р.
Поряд з цим з’явились й інші документи-для вузького кола осіб, в яких керівники ОУНб роз’яснювали свої цілі, завдання і шляхи їх здійснення.
Так, в машинописному документі «Вказівки на перші дні організації державного життя» (дата не зазначена) проголошувалася «політично-мілітарна диктатура ОУН як система влади», «будова ОУН — на провідницькому принципі»... Стосовно національних меншин які проживали в Україні, вказувалось: