Без права на реабилитацию. Часть 2

СОЛДАТСКАЯ ПРАВДА О «ПОДВИГАХ »БАНДЕРОВЦЕВ .

Апологеты украинского (галицийского)

национализма, стремясь обелить и

реабилитировать

бандеровщину,

запустили в массовое сознание миф

будто бы вояки ОУН-УПА, борясь «за

свободу» Украины, не нападали на

солдат Советской Армии, а все свои

силы направляли на борьбу с партийно-

советским

активом,

сотрудниками

госбезопасности и внутренних дел. Эта

ложь опровергается многочисленными

фактами, в том числе и содержанием

публикуемого письма.

Данное

письмо,

освещает

обстоятельства

бандитской

акции

бандеровцев,

направленной

против

раненных красноармейцев, в числе

которых оказался Руденко В.Л., было

написано 18 июня 1946 г бывшим его

Адрес на конверте

сослуживцем.

«треугольнике ».

Копию письма издателям данной

книги

передал

сын

погибшего

красноармейца Леонид Руденко, который и рассказал, что его отец

1894 г родился в Киевской обл, в 1941 г ушел добровольцем на

фронт. Воевал пулеметчиком в пехоте. В 1944 г, после третьего

ранения, находился на излечении в госпитале, расположенном на

территории Ровенской области. Группа выздоравливающих солдат, в

которую входил и отец, была направлена на заготовку сена. Во время

работы на них неожиданно напала вооруженная банда. Жертвами

бандитов стали 8 красноармейцев. Погиб и Руденко В.Л.

В 1944 г пришло извещение о гибели Руденко В.Л. Подробности

о гибели семя узнала лишь из письма его сослуживца Музыки А.Ф.,

присланное в 1946 г.

240

241

І .С .СКІБІЦЬКИЙ ,

інвалід IIгр .Вітчизняної війни .

смт .Новгородка ,

Кіровоградська область.

СХАМЕНІТЬСЯ ,ЛЖЕПАТРІОТИ !

Останнім часом деякі періодичні видання, радіо та телеканали

настійно пропонують під знаком примирення і порозуміння визнати

вояків ОУН-УПА воюючою стороною в боротьбі за визволення

України від фашистських загарбників. До цього схильний і

Президент України В. Ющенко, цього наполегливо вимагала

пропрезидентська фракція у Верховній Раді України, задекларувавши

відповідний проект закону.

З цього приводу хочу висловити свою думку і обґрунтувати своє

ставлення до цієї теми. Я є безпосереднім свідком злодіянь вояків

ОУН-УПА на терені Івано-Франківської, Львівської і Тернопільської

областей України. Мені довелося нести службу в цих краях,

охороняючи продовольчі і матеріальні склади, лікарні, комунікації,

промислові об'єкти.

В нашій військовій частині у 1944—1945 роках проходив

службу хороший солдат родом з Болехівського району.

Повернувшись в жовтні 1945 року від болгаро-греко-югославського

кордону в Одесу, він був демобілізований на підставі Закону про

демобілізацію військовослужбовців, які брали участь у бойових діях і

мають загальну середню освіту. Солдатська доля розпорядилась так,

що мені в січні 1946 р. довелося декілька разів бачитися з ним у м.

Болехові. За те, що він зустрічався зі мною як товариш по воєнному

лихоліттю оунівці по-звірячому вбили його. Хлопцеві відсікли

голову і вкинули у вікно до батьків .Звірі !

У лютому 1947 р. на залізничній станції Львів військовий

комендант познімав всіх військовослужбовців з поїздів і строєм (в

колону по одному) провів біля постаменту в залі для чекання. На

постаменті стояла труна, в якій лежав понівечений труп ще одного

мого однополчанина. Він виїхав з розташування військової частини

двома днями раніше. Пасажирські вагони постійно "супроводжувала"

спеціальна група бандитів.

242

Про звірства бандерівців не можна без гніву 1 презирства

говорити. Одного разу військовий лікар зібрала в санітарний автобус

хворих і поранених солдатів, аби відправити їх до медсанбату. Купка

оунівців, знавши маршрут автобуса, перейняла його в лісі біля м.

Коломиї і спалила всіх разом з лікарем і автобусом. По мені як по

живій цілі останній постріл був зроблений 12 серпня 1946 року.

Всім прихильникам примирення і порозуміння я раджу

пошукати в архівах Львова, Івано-Франківська, Тернополя та інших

міст західного регіону підшивки газети "Вільна Україна" за другу

половину 1941 і наступний 1942 рік. Там кожна інформація

починається словами "Головна квартира фюрера". В одній із таких

інформацій є сенсаційне повідомлення, що митрополит Андрій

Шептицькии у свято-юрському соборі Львова "висвятив зброю та

благословив вояків ОУН-УПА на боротьбу в тісній дружбі з вояками

фюрера". Варто також прочитати вирок Міжнародного військового

трибуналу в Нюрнбергу. Міжнародне співтовариство визнало вояків

ОУН-УПА та їх ватажків разом з фашистською елітою військовими

злочинцями.

Занадто необачними виявилися деякі наші історики, в тім числі

доктор історичних наук О. Лисенко, заперечуючи і ревізуючи

волевиявлення міжнародної спільноти. Схаменіться, лжепатріоти!

“Ветеран України ”№ 8 (286)квітень 2006р .

243

Редакию газеты "Радянська Волинь " (г Луцк )по сетила

пожилая женщина и передала зтот материал —исповедь активной ,в прошлом ,бандеровки ,жительницы одного из сел Луцкого района ,которая многое переосмыслила в своей далеко не простой жизни .И

под конец жизненного пути своей исповедью ,которая ей далась ой

как тяжело ,решила искупить свой грех перед людьми .

СЛЬОЗАМИ БЛАГАЮ ВАС ,ПРОСТІТЬ МЕНЕ ,ЛЮДИ ...

Я, ВДОВИЧЕНКО Надія Тимофіївна, жителька Волині. Но так

як життя моє уже кінчається, то перед смертю хочу висповідатись не