Після закінчення війни, коли було розкопано багато тіл, місцеві жителі вказали на могилу розстріляного німцями солдата. Зрештою його поховали на цвинтарі Тобрука, де є могили поляків і англосаксів.
Я їхав до Тобрука зі своїм двоюрідним братом Генріком, хірургом, який два роки працював у Лівії – завдяки йому я познайомився з цією країною. На в'їзді на нас обрушила піщана буря. Це створювало образ героїзму багаторічної давнини, адже солдат, який воював за Тобрук, також боровся з неврозом пустелі, але я матюкався: у такому пилу, що проникав навіть у закриту машину, неможливо фотографувати!
Кладовище було позбавлене жодної живої душі і нагадувало ті фрагменти фільмів Куросави, де вітер – це єдиний самурай. Вітер роздував хмари піску, гнув пальми і валив нас на землю. Ми стояли на колінах, Генрик захищав мою камеру. Не знаю, як це сталося, але фотознімки вийшли. Вони жовті тому, що жовтим було все, від неба до землі, але вони є!
Найдовше я стояв на колінах перед ЙОГО могилою. Вертикальна табличка з вигравіруваним хрестом і двома реченнями. Вгорі є напис: "
KNOWN UNTO GOD – ВІДОМИЙ ЛИШЕ БОГОВІ.
ОСТРІВ 21
ГОЛГОФА (ЮДЕЯ)
ІСУС ХРИСТОС
ЛАММА САБАКХТАНІ!
(Євангеліє від Матвія, 27, 46)
Великої любові священного вогню
Щоб відкривав їм сліпі очі
У сірості світанку вже не вистачає
Який розпалив на цій злій землі
І Твоїм всемогутнім подихом
Уражений голуб гине під час польоту
І вага однієї багряної сльози
Через твою мармурову щоку
Збиває статую з її постаментом.
Не питай, чому він Тебе покинув
Серед святих, які брешуть прямо
З амфори, повної срібних монет
Вітай, Вчителю яких
Частуючи свого батька вином
Не питай, чому Тебе покинув.
Бо обрані будуть ті
Що прийдуть молитися до Тебе
Коли шукаєш Бога в порожньому небі
І вітаючи тебе поцілунком
З безгрішним серцем
Зі світлим обличчям
На хрест Тебе самі приведуть[28]
.КІНЕЦЬ