Читаем Безлюдні острови 17-21 полностью


ВАЛЬДЕМАР ЛИСЯК

БЕЗЛЮДНІ ОСТРОВИ

Видавництво: Krajowa Agencja Wydawnicza, Kraków, ©1987

Переклав: Марченко Володимир Борисович, 2024




ОСТРІВ 17

ТАДЖ-МАХАЛ (ІНДІЯ)

СІЛЬВІЯ ПЛАТ


ТАДЖ-МАХАЛ


"Смерть чарувала і вабила нас, як лампочка притягує до себе міль.

Ми висмоктали цю тему до останньої краплі (…) Ми з Сільвією

часто, дуже часто і дуже детально обговорювали наші перші

самогубства. Ми детально про це говорили, детально аналізували

та їли незліченну кількість безкоштовних картопляних пластівців.

Самогубство, зрештою, є протилежністю поезії (…)

Сильвія дуже докладно розповідала про своє перше самогубство (…)

Пізніше мені розповіли, що нібито Сильвія з ранньої юності мала

намір стати видатною особистістю чи принаймні відомою

письменницею…"

(Подруга Сільвії Плат, американська поетеса Енн Секстон[1], у

"Мистецтві Сільвії Плат", переклад Міри Міхаловської).


"Сільвія будувала свій апокаліпсис до останнього ранку. Протягом

зими, найсуворішої з 1813 року, вона писала з четвертої години

ранку, часто при свічках і за полярних температур. Її знайшли

мертвою в лондонській квартирі вранці 11 лютого 1963 року.

Смертельним виявилося отруєння газом. Зазвичай буває так, що

самогубство підвищує інтерес до творця. Тепер критики пишуть

про поетесу: нова Медея американської лірики, їй схильні відводити

рівне місце з Кітсом — таких почесних порівнянь не бракує. Вони

грішать перебільшенням. Сільвія Плат не створювала великих

віршів.

(Міхал Спрусінський у нарисі про Сільвію Плат, яка померла у

віці 29 років, "Література в світі", № 7, 1982 р.).


Я народилася 27 жовтня 1932 року

в Бостоні (штат Массачусетс) під час дощу.

Це була одна з тих неприємних пір року,

коли доводилося одягати теплі труси і розправляти над головами

крила кажана.

В жилах моєї матері текла кров австрійських іммігрантів

і нормальність, якої в мені немає.

Мій батько чудово розбирався в житті бджіл, але він помер,

коли мені було вісім.

Я ніколи йому цього не пробачу.

Він приїхав до Сполучених Штатів з польського містечка, говорячи,

що його рід був німецьким.

Не знаю, якої я крові і до якого народу повинна

приписати власну душу.

З яким ландшафтом я повинна ототожнювати себе на Землі,

на яку були накладені абстрактні схеми

релігій, міфологій та кордонів, що розділяють людей?

Колись я хотіла бути пінгвіном, тому що вони елегантні

і їм не загрожує нежить від переохолодження.

Пізніше жаліла, що я не таємнича єврейка,

аристократка жінок, прониклива і вільна від гріха,

який є долею інших.

І тепер я хочу бути лише дружиною Шаха Джахана,

тому що Шах-Джахан означає: Король світу, і тому,

щоб його серце розірвалося після моєї смерті,

перетворившись на Тадж-Махал (Палац коронованої),

де під глибокою тінню купола сплять два надгробних камені,

а на моєму: символ дощечки для письма,

а на його: символ писарського стилусу.

О Господи, такою хочу бути!, хоч знаю, що мене поховають у землі,

а не в мавзолеї, за який сама б зійшла на палаюче багаття свого чоловіка,

мов індійська вдова "саті".


Тадж-Махал





Я не вибирала час свого народження, і так краще,

бо принаймні провина падає на провидіння,

чию примху виконав батько в безвольному тілі матері.

Я розсудлива: зневажаючи своїм часом,

я зовсім не прагну до іншого.

Сумую лише за іншими людьми, предметами та місцями, а іноді

ще за дзеркалом, у якому я буду ладною інакше.

Людині властиво вважати нашу реальність гіршою за минуле,

від тих "добрих старих часів", коли шлюби були тривалими,

війни лицарськими, машини надійними, а робітники працювали

Перейти на страницу:

Похожие книги

Бить или не бить?
Бить или не бить?

«Бить или не бить?» — последняя книга выдающегося российского ученого-обществоведа Игоря Семеновича Кона, написанная им незадолго до смерти весной 2011 года. В этой книге, опираясь на многочисленные мировые и отечественные антропологические, социологические, исторические, психолого-педагогические, сексологические и иные научные исследования, автор попытался представить общую картину телесных наказаний детей как социокультурного явления. Каков их социальный и педагогический смысл, насколько они эффективны и почему вдруг эти почтенные тысячелетние практики вышли из моды? Или только кажется, что вышли? Задача этой книги, как сформулировал ее сам И. С. Кон, — помочь читателям, прежде всего педагогам и родителям, осмысленно, а не догматически сформировать собственную жизненную позицию по этим непростым вопросам.

Игорь Семёнович Кон

Культурология