Читаем Безлюдні острови 17-21 полностью

і ні про що інше.

Відкрила "Долю" Конрада, який знав душу моряка;

Хотілося б мені зустрітись з нею, щоб зрозуміти

своє перше кохання.

Джозеф Конрад, як і мій батько, походив із Польщі,

але став іноземцем. Виявився

мусором, що робить знімки (два в профіль та анфас)

для картотеки направлень. На одній із сторінок

знайшла я свій портрет в смугастій тюремній формі:

"А що стосується жінок, то вони добре знають, що їхній крик про умови, за яких вони могли б стати тим, чим вони не можуть бути, має так само мало сенсу, як якби все людство почало прагнути до безсмертя в цьому світі, де смерть є умовою життя".

Ніколи більше не торкнуся книги, написаної чоловіком;

Сама я книга, сама себе створила.

Я просто допишу слово кінець.



Чоловіком, який розбудив серце мого серця,

був моряк, який сидів перед шинком.

М’язи в його смугастій футболці тріщали,

а посріблена губна гармошка в зубах співала мелодію,

яка відповідала моїм відчуттям.

Пам’ятаю золоті кучері, що вкривали обличчя вікінга,

бліде й відсутнє,

ніби його витесали сокирою в скам’янілих кедрах,

з блакитними очима, сповненими мрій.

Я бажала їх виповнити, але помітила,

що у нього немає ніг, і він пересувається на дошці

з крихітними коліщатками, які мене відігнали.

У лютому 1956 року я зустрів Теда Хьюза.

Ми таємно одружилися між двома віршами,

які принесли Теду гроші та славу.

У 1957 році я написала матері: "Шлюб — це казка".

У 1958 році я написала матері: "Тед — це ангел".

У 1959 році я написала матері: "Я на сьомому небі".

У 1960 році ми з Тедом записали радіопередачу під назвою "Підібрана пара",

яку повторили на прохання слухачів.

У 1961 році я написала матері: "Я й не мріяла,

що можна бути такою щасливою".

У 1962 році я написала матері: "Не можу продовжувати

це принизливе існування, яке заважає мені писати!".

Тед пішов з іншою жінкою.

Я вибігла на вулицю, але місце під шинком було порожнє.

Моряк поїхав на крихітних колесах,

взявши свій інструмент,

і ніхто більше не вміє грати тієї мелодії.



Ми планували семеро дітей. 1 квітня 1960 року

я народила донечку.

Я був радий, що вона не була маленькою Кірстін,

яку через тортури визнали (2 грудня 1669),

що вона вийшла заміж за диявола на ім’я Грьофвіл,

або чотирирічною Карін, яка зізналася (4 грудня 1660),

що диявол ошукав її, оскільки вранці вона прокидалася

такою ж голодною, як і ввечері;

і що я не стара жінка з південної Росії,

коли брала одну з голодуючих сиріт,

евакуйованих з блокадного Ленінграда,

а друга дівчинка підійшла до неї і пошепки сказала:

"Тітонько, візьміть і мене, я їм дуже мало.. .".

У мене був викидень у 1961 році,

але через рік народився Ніколас. Тед сказав,

що наш син буде таким же хоробрим, як індіанський хлопчик

про якого пише в своїх споминах Деві Крокетт:

"Ми спалили будинок із 46 воїнами...

Пам'ятаю маленького індіанського хлопчика. Він лежав,

важко поранений, біля будинку, з розтрощеними рукою та ногою,

так близько до полум’я, що воно все більше й більше до нього доходило.

Йому було не більше восьми років, а він не видав жодної скарги

і ні в кого не просив допомоги…".

Я не знала, що у Теда вже є інша жінка,

чиї груди та стегна підпалили наш будинок.

Лише коли він пішов, я побачила, вогонь, який спалює

шість років мого життя. Я лежала одна, посеред полум'я

і ні в кого не просила допомоги.

Я не скаржилася навіть Богу, який мене ошукав,

не казала: візьми мене, я дуже мало плачу...

Лише сказала, що якщо він не дозволить мені увійти до неба,

я краще піду в пекло, щоб назавжди зникнути з його очей.



Поет Тед Хьюз досяг успіху, він вводить своє ім’я

всередину словника, як кота на повідку.

Там він зустріне з групою Хьюзів чоловічої статі,

в голові яких політик, який заснував християнський соціалізм,

політик, який балотувався на трон Сполучених Штатів,

політик, який став прем’єр-міністром Австралії,

політик, який був міністром поліції Канади,

єпископ, письменник і фізик, винахідник якогось там телеграфу,

і ще двох поетів, валлійця і негра,

які живуть досі.

Тільки мене не буде серед живих, Тед.

Наш шлюб був би успішним,

якби дві поезії могли жити в одному домі.

Люди, чиїм шаленством оволоділи музи,

роблять помилку, об’єднуючись у пари як тварини одного виду

(носоріг із носорогом, зебра із зеброю). Сер Лоуренс Олів'є,

коли його запитали, чому одруження з актрисою було дурістю його життя,

відповів репортеру (New York Times Magazine):

Перейти на страницу:

Похожие книги

Эра Меркурия
Эра Меркурия

«Современная эра - еврейская эра, а двадцатый век - еврейский век», утверждает автор. Книга известного историка, профессора Калифорнийского университета в Беркли Юрия Слёзкина объясняет причины поразительного успеха и уникальной уязвимости евреев в современном мире; рассматривает марксизм и фрейдизм как попытки решения еврейского вопроса; анализирует превращение геноцида евреев во всемирный символ абсолютного зла; прослеживает историю еврейской революции в недрах революции русской и описывает три паломничества, последовавших за распадом российской черты оседлости и олицетворяющих три пути развития современного общества: в Соединенные Штаты, оплот бескомпромиссного либерализма; в Палестину, Землю Обетованную радикального национализма; в города СССР, свободные и от либерализма, и от племенной исключительности. Значительная часть книги посвящена советскому выбору - выбору, который начался с наибольшего успеха и обернулся наибольшим разочарованием.Эксцентричная книга, которая приводит в восхищение и порой в сладостную ярость... Почти на каждой странице — поразительные факты и интерпретации... Книга Слёзкина — одна из самых оригинальных и интеллектуально провоцирующих книг о еврейской культуре за многие годы.Publishers WeeklyНайти бесстрашную, оригинальную, крупномасштабную историческую работу в наш век узкой специализации - не просто замечательное событие. Это почти сенсация. Именно такова книга профессора Калифорнийского университета в Беркли Юрия Слёзкина...Los Angeles TimesВажная, провоцирующая и блестящая книга... Она поражает невероятной эрудицией, литературным изяществом и, самое главное, большими идеями.The Jewish Journal (Los Angeles)

Юрий Львович Слёзкин

Культурология