Безлюдны острови

Через рік пророцтво Екклезіаста збулося. Кози зі східної частини острова та кози з південно-західної частини напали одна на одну, і обидва стада почали вбивати одне одного. Козячий цар був скинутий з вершини Мон-Сентінель, потім "Когути" скинули тих, хто скинув деспота, і корона Сходу увінчала голову Когута 1, але він швидко загинув (смертельно вражений молодою козою), і його змінив Літс. Потім шотландець знайшов притулок під опікою кіз із південно-західної частини. Туди довгим потоком прибули біженці з частини Літса, який виявився сатрапом у тисячу разів гіршим за всіх попередніх царів. Але Літс незабаром перетнув струмінь.

Наш шотландський герой не довідався решти історії, тому що вітрила капітана Роджерса замиготіли біля берега. Екіпаж корабля прийняв мову Селькірка за мекання божевільного, і він, побачивши, що вони її не розуміють, майже не виходив на палубу. Шотландець сидів у своєму кутку біля порохового складу і читав Старий Заповіт. У книзі Екклезіаста він знайшов те, що шукав:

"Бачив я утиск, що твориться під сонцем, і бачив я сльози пригноблених, яких не відвідує розрадник, а сила живе в твердій руці гнобителя. Нарешті я зненавидів життя, тому що все воно було прикрим - все, що відбувається під сонцем. Щасливі мертві, які цього не бачать".