Бiблiйнi пригоди на небi i на землi (на украинском языке)

Потроху очi призвичаулися до пiтьми. Ясна рiч, сюди позбиралися на нiчлiг рiзнi безпритульнi лобуряки. Зараз нажираються i напуваються, потiм спатимуть покотом, впритул один до одного, щоб теплiше було.

Усе це був люд убогий: тiльки й грошви, що на полумисок юшки та келишок сивухи. Але ж юшка яка - ложка сторч стоуть! Тiльки у кутку, пiд каганцем, двос смакують не з келишкiв, а хлебчуть прямо з грубенького барильця та маслаки з чималими шматурами м'яса гризуть. Над мисюрою парус - харч свiженький, щойно з вогню...

Один з них - довгий i худющий, мов корабельна щогла. Морда - з самого профiля. Другий - низенький i товстенький, немов дбайливо натоптана усяким добром торба. Пика - з самого кола. Обидва - у строкатих блузах, в яких полюбляють хизуватися мореходи.

На них я й нацiлився. Тiльки чекаю слушноу нагоди.

Чую, щогловидий поважно каже:

- А гарно украсти i на зуб не попасти!

Його приятель не встиг i рота розтулити, як я вже вклинцювався в розмову:

- Пхе! Поганеньке ремесло'лiпше доброго злодiйства...

Строкатий з профiлем одразу на мене:

- А ти хто такий розумненький?

Я статечно вiдповiв:

- Без плуга - не орач, без молота - не коваль, а без Бiблiу - не оповiдач.

- Невже Бiблiю масш? - вразився вiн.

- Авжеж!

- Де ж ти отакий скарб роздобув?

- То моя справа...

- I читати по писаному вмiсш?

- А чого б я Бiблiю на горбi тягав?

- То сiдай до нас, юний отче, за кумпанiю...

Я сiв i негайно вдарився у спогад:

- Наш пiддячий любить борщ гарячий. А як голодний, зжере i холодний.

- Складно кажеш!

- Слово почусш, та не зжусш.

- То пригощайся - у нас на трьох стане!

- Грiх непрощений - усти хлiб немащений. I усти хочу, i горло дере...

- Та ж ось барильце!..

I пiшло, i поухало...

- Веселий ти хлопець, отче! Ану розкажи щось з пiсанiя, щоб нi в тин нi у ворота!

- Можна, - кажу я. - Ось послухайте.

Тут уже всi присутнi в корчмi присунулись ближче. Навiть корчмар залишив свос мiсце за шинквасом i завис надi мною.

10. КОМУ СМIШКИ, А КОМУ ГОРЕ

"Раптом на очах вiруючих з-пiд риз випала пляшка з самогоном, заткнута кукурудзяним качаном. Пiп не розгубився. Вiн суворо поглянув у бiк iкони "Тайна вечеря" i сказав:

"Якщо вечерясте, то вечеряйте, а пляшок сюди не кидайте!"

Федiр МАКIВЧУК.

- Чули про Мертве море, в якому навiть жаби не живуть?

- Та чули...

- А чого воно мертве?

- Та хтозна...

- А я знаю!

- Чому ж воно мертве?

- А тому, що пiд водною гладiнню поховано стiльки пропащих душ, що все живе гине...

- Невже?

- Точно кажу! А сталося це так...

На тому мiсцi, де тепер смердить мерцями море, колись стояли рядком два великих мiста - Содом i Гоморра. А перед тим, як погрузнути в море, обидва мiста погрузли в розпусту. У Гоморрi жiнки покинули чоловiкiв i втiшалися любов'ю помiж собою, а в Содомi все сталося навпаки - помiж собою любилися чоловiки. Уявлясте?

Дiзнався про цi неподобства Всевишнiй i дуже розгнiвався:

- Я що людям наказував?

- Любитися i розмножуватися! - хором вiдповiли йому янголи.

- А що роблять люди в Содомi та Гоморрi?

- Любляться, але не розмножуються! - вiдповiв янгольський хор.

- А що станеться, коли ця пошесть пошириться по всiй землi?

- Вимруть усi люди!

- Що ж робити?

- А бог знас!

Всевишнiй i справдi знав: винищити безплiдних порушникiв до ноги, та й по тому.

А жив у Содомi праведник Лот, рiдний небiж патрiарха Авраама. Вiн дружину не покинув. Тому й двох дочок мав. Обидвi дочки - дiвки непорочнi, бо женихи мiж собою кохалися.

Послав Всевишнiй до Лота двох янголiв з наказом:

- Хай до ранку покине мiсто з усiм сiмейством. Хай iдуть вони свiт за очi i не озираються. Якщо озирнуться, лихо буде.

Прийшли янголи до Лота. Та ледь переказали божий наказ, як перед Лотовою халупою зiбрався цiлий натовп розбещених содомитiв.

- Лоте! - нахабно вимагають. - Ану, подай нам своух янголяток!

- Та що ви, люди! - каже ум Лот. - Як вам не сором? Адже це янголи!

- ух нам i треба!..

- Лiпше я вам своух непорочних дочок на поталу вiддам...

- А навiщо вони нам, коли ми вiд власних молодиць повтiкали?

Даремно вони галасували: янголи розлютилися i дали добрячоу прочуханки усьому натовпу.

А вранцi пiшов Лот з мiста. За ним - сiмейство. I чують: за спинами у них грiмотить, гуркоче, на всi голоси волас. Лотова жiнка озирнулася i навiки остовпiла. Лишився праведний Лот без жiнки. Поселився вiн з дочками у печерi, подалi вiд людей.

А далi я вам прямо з Бiблiу прочитаю.

Ось слухайте:

"у жив Лот в печерi, i з ним двi дочки його.

I мовила старша молодшiй: батько наш старий; i нема чоловiка на землi, який увiйшов би в нас за звичасм всiсу землi.

Отож напоумо батька нашого вином, i переспимо з ним, i поновимо вiд отця нашого плем'я".

Я навмисне зупинився на найпiкантнiшому мiсцi i зiтхнув:

- Ех, без добавки i горiлка не смачна...

- I справдi! - зголосився сам корчмар. - Дозволь, вчений отроче, я тебе почастую?

- Благословляю намiр твiй! - не пручався я пiд нетерплячi вигуки слухачiв.

- Ось тобi чарочка, юний отче, читай далi...

"I напоули отця свого вином тiсу ночi, i пiшла старша i переспала з батьком своум; а вiн не вiдав, коли вона лягла i коли встала.