Бумеранг не повертається

— Квапить Микола Володимирович. Воно й зрозуміло: час не жде. Що скажете, майор Нікітін? — знову переходячи на офіційний тон, запитав Каширін.

— Думаю, Сергію Васильовичу, що тепер район місця перебування автора цієї криптограми визначено. Це завод триста шістдесят сім. При першій же передачі станцію запеленгують, у цьому немає сумніву.

Зайшов капітан Гаєв і доповів:

— Томик Маяковського справді виявився ключем коду радіограми. Ось її дешифровка.

Взявши у Гаєва дешифровку, полковник відпустив капітана, проглянув телеграму і мовчки підсунув її майорові.

Нікітін прочитав:

«Прошу передати, коли з’явиться своя людина. За день виробництво сталі до тисячі тонн. Вузол відправив за добу шістдесят одну пару поїздів».

— Їдьте, Степане Федоровичу, в Міністерство шляхів сполучення, — розпорядився полковник, — і виясніть точно: який залізничний вузол Уралу відправляє шістдесят одну пару поїздів за добу?

Телефонний дзвінок наздогнав Нікітіна біля дверей. Полковник зняв трубку і відповівши: «Майор Нікітін тут, в кабінеті», зробив йому знак затриматись.

Нікітін повільно повернувся до столу і став, чекаючи, поки полковник не закінчив розмову. Односкладові відповіді Каширіна не давали змоги зрозуміти зміст розмови, але Нікітін бачив, що полковник глибоко зацікавлений. Поклавши трубку на важіль апарата, полковник наказав:

— Поїздку відкласти. Потрібні нам відомості у Міністерстві шляхів сполучення візьме Гаєв. Щождо вас, майор Нікітін, то вам доручається інше завдання: три дні тому при дуже дивних обставинах зник Мехія Гонзалес, комерційний представник торговельної фірми Гондурас Фрут компані. Єдина людина, з ким зустрічався у Москві Мехія Гонзалес, був Уільям Едмонсон, спеціальний кореспондент «Марсонвіль Стар». Едмонсон живе в «Метрополі» і, за твердженням чергового адміністратора, вже четверту добу відсутній. Ось вам, Нікітін, задача на рівняння з двома невідомими.

11 ТАКСІ ЕЖ 13-13

Гонзалес жив у готелі «Національ». Уважний огляд речей комерсанта не дав ніяких результатів. Зі слів працівників готелю виявилися такі обставини: в день приїзду Гонзалеса у нього обідав літній чоловік в окулярах, одягнений у світлий спортивний костюм. Пообідавши, вони вийшли з готелю разом. У руках гостя бум пакунок, загорнутий у сірий папір. Повернувся комерсант пізно: Кілька днів не виходив з номера. Снідав, обідав і вечеряв комерсант у себе в номері, викликаючи метрдотеля по телефону, бо, не володіючи російською мовою, не міг порозумітися з офіціантом. Третього числа ввечері, приблизно о шостій-сьомій годині, Мехія Гонзалес, попередивши чергового, що він їде на полювання і повернеться тільки під кінець завтрашнього дня, спустився вниз. Швейцар біля вхідних дверей на прохання комерсанта викликав таксі.

З ким Гонзалес поїхав на полювання? Де він дістав необхідне для мисливця спорядження? Все це залишалося таємницею.

За час свого недовгого перебування в Москві комерсант зустрічався лише з однією людиною — Уільямом Едмонсоном. Чому зразу ж після прибуття до Москви Гонзалес замовив обід на дві персони? Значить, вони вже бачилися з Едмонсоном раніше? Чи Гонзалес запросив його на обід по телефону? Всі ці питання саме й хвилювали Нікітіна, коли в номер, де відбувався опит службовців, увійшов збуджений адміністратор поверху і тихо сказав майорові:

— Цей чоловік в окулярах тут. Він прийшов у ресторан і замовив обід.

Нікітін зійшов униз і, відгорнувши край портьєри, уважно оглянув журналіста. Потім підійшов до нього і ввічливо попросив пройти в номер. Коли вони зайшли до кімнати, запрошений Нікітіним працівник посольства, яке представляло інтереси Гондурасу, привітався з журналістом і відрекомендував його майорові.

— Ви розмовляєте російською мовою? — запитав Нікітін журналіста.

— Погано, — відповів той.

— Добре, говоритимемо по-англійськи, — погодився майор. — Прошу вас, пане Едмонсон, відповісти мені на кілька запитань: чи давно ви знаєте Мехію Гонзалеса, молодшого компаньйона фірми Гондурас Фрут компані?

— Я познайомився з ним двадцять сьомого грудня. Перед тим як відповісти на друге запитання, я прошу пояснити мені, на якій підставі ви мене допитуєте? — роздратовано заявив Едмонсон.

Працівник посольства, відкликавши вбік журналіста, пояснив йому обставини. Нікітін уважно прислухався до їх діалога. Після бесіди з працівниками посольства Едмонсон підійшов до Нікітіна і сказав:

— Якщо мої свідчення можуть допомогти слідству, я готовий відповідати.

— Будь ласка, сідайте. Нас цікавить, містер Едмонсон, чи давно ви знаєте Мехію Гонзалеса?

— Я вже сказав вам: вперше побачив містера Гонзалеса двадцять сьомого грудня. До цієї зустрічі ми не були знайомі.

— Але до вашого приходу комерсант замовив обід на дві персони. Чим ви це поясните?