Бумеранг не повертається

— Судячи з групи металів і кількісного співвідношення вольфраму та феррованадію, я думаю, товаришу Нікітін, що ми маємо справу з бальмінітом. Інженери металургії Балясін, Мінков і Уткін розробили новий спосіб електродугової наплавки надміцних сталей. Бальмініт значно міцніший за вокар і підвищує опір щодо спрацювання деталей у п’ять-шість разів. Використання бальмініту — справа нова. Зараз досліди з електродугової наплавки бальмініту поставлені лише на двох заводах, на одному в нас у Москві й на Південноуральському номерному заводі.

— Ви можете, професоре, повідомити мені, який з московських заводів ставить досліди з бальмінітом? — спитав Нікітін.

— Звичайно, — сказав професор і, відірвавши з шестиденки аркуш паперу, написав адресу.

Нікітін подякував професорові за консультацію, попрощався і швидко збіг сходами вниз.

19 ШМАТОК ШКІРИ

За півгодини Нікітін легко добрався до району, вказаного професором Шестаковим, і, проплутавшись цілу годину, опинився перед високим кам’яним муром з глухою брамою. Подзвонивши з прохідної в спецчастину, довго чекав, поки до нього вийшов, спираючись на ціпок, важкий чоловік у вигорілому старому офіцерському кітелі з трьома рядками орденських планок на грудях. Незважаючи на холодний, непогожий день, шинеля була лише накинута на його плечі.

Чоловік у шинелі мовчки подивився на документ Нікітіна, так само мовчки написав перепустку і запросив іти за ним.

Кабінет начальника спецчастини виявився світлою, просторою кімнатою з гратами на вікнах. За трохи відкритою завісою, що відокремлювала третину кімнати, було видно масивні сейфи і кілька ротаторів. Передня частина кімнати була приймальною.

— Родіонов Гліб Іванович, — відрекомендувався начальник спецчастини і, підсунувши крісло відвідувачеві, сів на диван. Це була ще нестара людина з густою копицею сивого волосся, карими очима під важкими припухлими повіками і великим широким носом.

Мимоволі впадаючи в тон скупого на слова співрозмовника, Нікітін сказав:

— Один з цехів вашого заводу ставить досліди з наплавкою надміцних сталей. Нас цікавить, хто з працівників цього цеху вибув останнім часом і з яких причин?

— Цех цей невеликий, людей небагато. Першого січня на підставі наказу міністерства інженер Ладигін переведений у Південноуральськ. Інші працівники на місцях, — теж лаконічно відповів Гліб Іванович.

— Особисту справу інженера Ладигіна я можу подивитися? — з усе зростаючим інтересом спитав Нікітін.

Не відповідаючи на запитання, Родіонов підвівся, важко спираючись на ціпок, і, подзвонивши у відділ кадрів, попросив принести у спецчастину особисту справу Ладигіна.

Коли Родіонов повернувся і сів на диван, Нікітін спитав його:

— Ви не могли б дати мені коротку характеристику Ладигіна?

— Молодий, здібний інженер, але без вогника. Замкнута людина.

Характеристика виявилася справді короткою. У двері постукали. Родіонов підвівся, відчинив двері, і прийняв від співробітника відділу кадрів особисту справу. Передавши папку Нікітіну, він сказав:

— Влаштовуйтесь за моїм столом.

Нікітін не без хвилювання розгорнув папку, поглянув на фотографію Ладигіна і мимоволі протяг:

— Та-ак!..

У даному разі «та-ак!» звучало, як «Евріка!» Архімеда в момент відкриття ним першого закону гідростатики.

З невеликої, шість на дев’ять, фотографії Ладигіна, наклеєної у верхньому правому кутку анкети, на нього дивився Мехія Гонзалес, молодший компаньйон Гондурас Фрут компані. Подібність була такою разючою, особливо в перший момент, що Нікітін навіть спитав Родіонова, який стояв позад нього:

— Це фотографія інженера Ладигіна? — і, не дочекавшись відповіді, розсміявся. Запитання було безглуздим.

Чим більше Нікітін вдивлявся у фотографію Ладигіна, тим ясніше поставала перед ним похмура картина Глухівського лісу: мертве тіло, кривава пляма біля піднятої руки… Уцілілий бік обличчя трупа, якби можна було б зняти з нього трагічну маску смерті, був частиною ось цього обличчя, що дивилося з фотографії, наклеєної на анкету інженера Ладигіна.

Нікітін переглянув анкету, автобіографію, кілька копій наказів-заохочень, наказ міністра про переведення до Південноуральська, останній наказ по заводу і, закривши папку, запитав:

— Скажіть, Глібе Івановичу, інженер Ладигін з власної ініціативи перевівся до Південноуральська?

— Ладигін був людиною нетовариською, ні з ким своїми планами він не ділився, тому відповісти на ваше запитання я не зможу. Думаю, що міністерство могло перевести Ладигіна як спеціаліста в зв’язку з поширенням промислового досвіду в галузі наплавки надміцних сталей, — відповів Родіонов і в свою чергу спитав сам — Особисту справу Ладигіна ви візьмете з собою?

— Так, обов’язково.

— Тоді я поки що оформлю вам винос папки через прохідну, — сказав він і, сівши за стіл, присунув до себе книжечку перепусток.

Результати дослідження речових доказів, матеріали експертизи і несподіване відкриття, зроблене ним сьогодні тут, на заводі, давали Нікітіну можливість по-новому переосмислити багато всяких обставин справи.