Чарiвна круговерть (на украинском языке)

Машини ще дужче забубонiли.

- Знавець-Моргунець з своєю дружиною ув'язнений у кам'яному Триколiрному замку, - вiдповiв Лiмузин. - I ми не дозволимо випустити його звiдти. А країна Чарiвна Круговерть тепер пiд нашою владою.

Рукастик-Смугастик насмiшкувато взявся в боки:

- Хто ж вам дав таку владу?

I автомашини хором вiдповiли:

- Це зробили дурненькi й неслухнянi Малько-Ванько й дiвчинка Варя. Хвала i слава їм!

I вони заспiвали:

А зараз ми влаштуємо

Гуляння хоч куди!

I всiх Знавцiв,

всiх Моргунцiв

Пiд три бiди,

пiд три бiди!

Тут чиїсь фари мало не заслiпили Варю i Малька-Ванька.

- Ось вони! - пролунало багатоголосе ревiння. - Ось вони, нашi нерозумнi визволителi!

Щось пiдхопило дiтей i пiдняло у повiтря високо-превисоко! Це Екскаватор схопив їх своєю металевою лапою, пронiс у повiтрi й опустив на майданчик Автовежi.

- Вперед! Гайда на площу! - гукнув хтось.

Машини здiйняли таке ревище, що в дiтей аж вуха позакладало!

Довгою низкою автомашини мчали по вулицях, розтинаючи темряву потужними променями свiтла. На поворотах вузенький майданчик Автовежi хилився набiк, i Варя злякано хапалась то за поручень, то за Малька-Ванька.

- Ой, упаду!

- Тр-римайся! - пiдбадьорював вiн її тремтячим голосом. Хлопчик намагався не показати свого страху.

Машини стишили хiд. Варя раптом вигукнула:

- Глянь! Та це ж наш гастроном!

За склом вiтрини магазину променi фар освiтили велетенський торт-вежу. Зубцi вежi були викладенi з горiхiв. Мiж ними червонiли троянди з крему, а на стiнi красувався намальований Карлсон з банкою варення в руках. I називалась ця гора ласощiв так: "Торт Карлсона". Коли Варя ходила з бабусею до магазину, вона завжди милувалася цим тортом i ковтала слину. Але нiколи не просила, щоб його купили. Та й нiхто з дiтей не виявляв такого бажання, бо хiба може людина з'їсти такий торт? Хiба що Карлсон...

- Справдi! - Малько-Ванько витрiщив очi. - А онде стадiон...

- I парк з каруселлю!

- I кiнотеатр "Барвiнок"!

- I кiоск з морозивом!

Вони подивились одне на одного:

- Це - наше мiсто!

Виходить, зовсiм недалечко їхнiй будинок - великий, багатоповерховий, з просторими бiлими балконами. Там, у квартирi номер три на першому поверсi, зараз сплять Варинi мама, тато й бабуся, а в сiмнадцятiй, що на третьому поверсi, сплять мама, тато, старший брат i молодша сестричка Малька-Ванька.

Сплять i нiчого не знають, не вiдають.

Якби зiскочити з клятої Автовежi й побiгти додому!

Та зiскочити аж нiяк не можна. Машини мчали так швидко, що аж дух перехоплювало...

- Куди нас везуть?

- На площу - вони ж казали! - вигукнув Малько-Ванько.

А на площi машин зiбралося - сила-силенна! Вони гурчали, гули, ревiли...

Тiльки-но показалась Автовежа, як по всiй площi розляглися вигуки:

- Ось вони! Ось нашi визволителi!

Автовежа вдоволено заворкотiла й почала пiднiмати майданчик з дiтьми все вище й вище... "Визволителi" мружилися вiд яскравого свiтла.

Коли майданчик пiднявся вище найвищих дахiв, Малько-Ванько розплющив очi й побачив навколо море вогнiв.

- Ой! Як високо! - схлипнула Варя. - А якщо впадемо?

- Н-не бiйся... Головне - не боятися!

- Я не боюсь... але менi страшно!

У цей час машини оглушливо заревли:

- Слава нашим визволителям! Слава нашим нерозумним, допитливим, неслухняним визволителям!

Машини стали в коло, й почалися дивовижнi веселощi!

Спочатку загуркотiв басом Ваговоз:

Я - великий i нестримний,

Я - могутнiй i невпинний.

Перехожi, геть з дороги,

Вiдчавлю усiм я ноги!

I всi пiдхопили:

Перехожi, геть з дороги!

Повiдчавлюємо ноги...

Звiдкись вигулькнув маленький автомобiльчик i пронизливо заверещав:

Зростом я всього з вершок,

А зовуть мене Жучок,

Їду-їду, де захочу

I в шпаринку я проскочу...

Знову загув хор:

Перехожi, геть з дороги!

Повiдчавлюємо ноги...

Вiд машин вiддiлився блискучий Лiмузин i також заспiвав:

Хто прудкiший всiх на свiтi?

Дожену я навiть вiтер...

Я шпаринок не шукаю,

Сам в шпаринку всiх забгаю!

Раптом натовп стих i розступився. З'явився низький бiлий автомобiль - той, що тiкав вiд руки Малька-Ванька. Хлопчик його вiдразу впiзнав, хоча тепер вiн був великий та грiзний. Його фари яскраво палали.

- Громобiй! Гоночний Громобiй! - загомонiли машини.

Голос Громобоя залунав над площею:

- Дуже доб-р-ре, що ми стали господарями прекрасної країни Чарiвної Круговертi. Нестерпний Знавець-Моргунець зi своєю дружиною ув'язнений у Триколiрному замку. Але вранцi жителi вийдуть iз своїх осель, визволять його, i вiн знову почне приндитися, знущатися i командувати нами. Як цьому перешкодити?

Натовп стривожено загув. Потiм у коло, важко покректуючи, вибрався Самоскид.

- Я, - прохрипiв вiн, - можу цьому перешкодити. Я i нiхто бiльше!

- Як? - пiдсунувся до нього Громобiй.

- Засиплю дверi всiх будинкiв пiском та гравiєм щоб жителi не змогли вiдчинити їх i вийти на вулицю.

- А якщо вони полiзуть у вiкна? - вигукнув хтось.

- Тодi я обiллю їх холодною-прехолодною водою, - сказав Автополивальник i випустив такi водограї, що iншi машини злякано позадкували:

- Ой-ой! Не бризкайся!

- Люди занедужають i сидiтимуть вдома, - продовжував задоволено Автополивальник. - Вони тремтiтимуть, загорнуться у ковдри, залiзуть пiд перини.