Чарівний бумеранг

Якщо ці передбачення колись підтвердяться, ми одержимо найпереконливіші свідчення про дуже високу цивілізацію фаетонців. Бо вони, звісно, не могли не цікавитися своїм найближчим сусідою. Цілком ймовірно, що строгі лінії марсіанської рослинності (так звані канали) — це також розумна організація небагатої флори, яка залишилась аж до наших часів. Досить поглянути на карту Марса, щоб зрозуміти: так організувати рослинність міг тільки людський розум! Те, що в каналах немає води, нічого не спростовує. Рослинність групується в рештках каналів, які існували раніше…

Тепер прошу звернути увагу ось на що. Робота палеонтологів відсуває появу людини в глибину геологічної історії Землі, а дослідження метеоритів присувають фаетонську катастрофу все ближче до часів, які пам'ятає історія. Ножиці між цією катастрофою і появою земної людини щороку змикаються…

Якщо під цим кутом зору оглянути зображення космічних «богів», то стане зрозуміло, що це були фаетонці…

Голос. Чому загинув Фаетон? Деякі вчені гадають, що він наблизився до Юпітера й був розірваний його припливними силами.

Микола. А хто ж міг зіштовхнути його зі своєї орбіти? Не могло ж це трапитись без видимих причин… Крім того, не слід забувати, що точка перетину орбіт найбільших астероїдів міститься саме там, де за розрахунками Ольберса, Гауса, Тіціуса і Боде мусила перебувати загибла планета. Значить, і вибух Фаетона стався на його власній орбіті, що цілком відповідає законам небесної механіки. У цьому разі Юпітер не міг бути винуватцем катастрофи.

Правда, дехто намагається спростувати висновок Ольберса тим, що орбіти дрібніших астероїдів, які почали відкривати після його смерті, не перетинаються у спільній точці. Ніби мало того, що перетинаються орбіти найбільших уламків! Адже катастрофа сталася не вчора. За тисячі років припливні сили планет і Сонця могли змінити попередні орбіти багатьох астероїдів. І цілком логічно, що найстійкіші виявились орбіти найбільших уламків — таких, як Церера, Паллада, Веста і Юнона… Як бачите, астрономічний діагноз Ольберса, лікаря за фахом, виявився безсумнівний…

Ні, товариші! Поки що ніхто не зміг краще пояснити причин загибелі Фаетона, ніж старовинний міф про неровумного сина Сонця.

Вражає мудрою багатозначністю напис на метеориті, який випав на Верхньому Рейні 1492 року. Прикувавши метеорит ланцюгами до стін церкви, прихожани викарбували на ньому слова: «Багато людей знають про цей камінь багато чого, кожен що-небудь, але ніхто не знає достатньо». На жаль, і до наших днів ці слова лишаються справедливими.

Ми б знали значно більше, якби у IV віці темний натовп, яким керували християнські монахи, не спалив найбагатшу скарбницю старовинних знань — Александрійську бібліотеку. В ній було зібрано 700 000 найцінніших літописів. Усі вони загинули. До речі, разом з бібліотекою загинула й перша жінка-астроном Гіпатія: її вбили за «чаклунство»…

Давайте ж, друзі, не будемо нехтувати хоч тими крихтами старовинних знань, які дійшли до нас через Платона. Треба гадати, вони якоюсь мірою відбивають те, що загинуло. Адже Платон, як і його попередники, вчився у Єгипті. Тоді ще Александрійська бібліотека не була спалена.

Виникає запитання: чи могли фаетонці бути байдужі до того, як розвивається живий світ на наших планетах? Хіба вони не були зацікавлені в тім, щоб створити собі земних помічників, які здатні жити без скафандрів?..

Людиноподібна мавпа в такі помічники не годилася — вона лише за конституцією організму була схожа на людину, але її мозок мало чим відрізнявся од мозку тварин. Самі ж фаетонці не мали надії пристосуватися до земної атмосфери — чим складніший організм, тим важче він перебудовується в чужих стихіях. І тут прийшла на допомогу фізіологічна схожість організмів…

Віктор Чорний. Так ось у чому полягають твої уточнення Дарвіна!.. Ти ведеш до того, що людину все ж таки створив бог…

Микола. Даремно обурюєшся, Вікторе. Не бог, а фаетонська людина. З точки зору селекції тут немає нічого неймовірного. А моральний фактор… Хіба фаетонці погрішили перед природою, запліднивши молодшу планету власним розумом? Хіба це злочин — створювати нові розумні світи? Злочин полягає у їхньому знищенні!..

У виникненні наук є логічна послідовність. Тож не випадково, мабуть, у наш космічний вік селекція не відстає від астрофізики і космонавтики. Те ж саме слід скааати про генетику. Ми уже зараз готові до селекційних дослідів на далеких планетах.

Не випадково також саме в наші дні з'явилися досліди італійського професора Даніеле Петруччі. Коли б не заборона Ватікану, людський плід, створений ним у лабораторних умовах, міг би розвинутись у справжню дитину. І хто знає, можливо, земне людство з лабораторії «тата Карло», як жартома називають Петруччі, одержало б новий геніальний розум?